Чиновницька колотнеча у питанні госпітальних округів і затягування з процесом їх створення на Волині обернулися для краю черговою неприємністю. Мова йде про цілком можливу втрату додаткових інвестицій, котрі Уряд планує направити протягом 2017 року на розвиток мережі медзакладів, що проходять реформування, а також розбудову і осучаснення прилеглої інфрастури: доріг, переїздів, тощо. За найоптимістичнішими прогнозами суми вливань вимірюватимуться мільйонами гривень, а це, погодьтеся, досить непогана підтримка для бюджету області. Та шанси, що цьогоріч вони таки надійдуть до нас – мізерні.
пояснення цьому є надзвичайно просте. Аби отримати кошти, місцевим владцям спочатку слід виконати ряд ключових вимог. Перше, визначитись з кількістю округів і їхніми межами. Потому, спільними силами, разом з представниками громадськості та лікарями, розробити окремий детальний проект розвитку для кожного госпітального округу, а саме: описати маршрути, за котрими буде відбуватися доставка пацієнтів, визначити конкретні функції, що покладені на той чи інший структурний підрозділ закладів органів охорони здоров’я округів у наданні медичної допомоги, погодити перелік перспективних медзакладів, які потребують першочергових надходжень, тощо.
Далі – передати проекти на розгляд до відповідних центральних органів. Лише після цього вони будуть затверджені Кабміном. Шлях, як ви розумієте, досить довгий і тернистий. Та навіть позитивне його проходження ще не гарантує, що гроші одразу ж дадуть. Бо ж інвестиції – не манна, з небес не падають. Скеровувати їх будуть винятково на ті цілі і об’єкти, що зазначені у Проекті розвитку. Таку точку зору вчергове висловив під час нещодавньої прес-конференції у Вінниці і заступник міністра охорони здоров’я Павло Ковтонюк:
“… Ми діємо максимально в дусі децентралізації і передачі відповідальності на рівень громад. Якщо вони сформують округ, якщо у них є гарний план, вони отримають інвестиції… немає плану, додаткових грошей просто не буде”.
Продовжуючи думку заступника міністра, госпітальний округ сьогодні покликаний стати таким собі інструментом, що підготує лікарні до нової моделі фінансування. А саме – до зміни умов нарахування та розміру державної субвенції, яка відтепер буде пропорційною тій кількості та якості послуг, котру надасть медзаклад. Стосуватиметься вона також ряду інших аспектів діяльності системи охорони здоров’я. За планом новація має запрацювати зовсім скоро. Та про це згодом.
повертаємось до нашої теми. Чи знали про це волинські керманичі і депутати? Звісно, що знали. Можливо, якщо не всі, то половина із них – точно. Чому ж тоді про проблему госпітальних округів та їх кількість заговорили серйозно лише протягом кількох останніх місяців, навіщо тягнули кота за хвіст?
Обласні очільники кивають на МОЗ, нібито вони керують процесом створення госпітальних округів, тож змушені були дотримуватись урядових рекомендацій у питанні їх кількості та меж. Як відомо, до 1 лютого 2017 року Міністерство охорони здоров’я мало розробити проект нормативно-правового акта щодо затвердженого переліку та складу госпітальних округів і подати його для затвердження Кабміну. Згідно вказаного документа, на Волині пропонувалося створити три госпітальні округи: в Луцьку, Ковелі та Нововолинську. Але ще ж мав бути й четвертий – Камінь-Каширський. Та він кудись зник. Це викликало хвилю громадського обурення, адже така мала кількість округів просто не відповідала реальним потребам регіону, ставлячи значну частину його мешканців, особливо віддалених сіл, перед вибором: помирати, або діставатися до центрів якісної медичної допомоги за сотні кілометрів.
На це “мозівці” апелюють, що перелік та склад госпітальних округів, відповідає пропозиціям, наданим міністерству Волинською обласною державною адміністрацією, тож усі питання до них. Лише коли запахло смаленим, як не дивно, у питанні госпітальних округів було одразу ж досягнуто спільної позиції. Спочатку їх кількість розширили до шести, додавши Любомльський, Володимир-Волинський і Камінь-Каширський. Згодом запропонували ще Ратнівський та Маневицький. Здавалося б у всій цій катавасії нарешті можна поставити крапку. Та як би не так.
сьогодні Уряд має конкретне бажання інвестувати в підтримку госпітальних округів. Незалежно від того, чи медичний заклад посилиться і розшириться, чи перетвориться на хоспіс або реабілітаційний центр – кошти надходитимуть. Однак фінансування йтиме виключно за послугами, про що ми згадували вище. Що це означає? Якщо просто – відтепер лікарі будуть заробляти на себе самі. Згідно планів МОЗу, розмір заробітної плати лікаря буде залежати від того, скільком пацієнтам він надасть кваліфіковану медичну допомогу. Держава відмовляється від утримання інфраструктури медичних закладів через постатейне кошторисне фінансування: оплату ліжко-місць, комунальних послуг, тощо. Покриватимуться лише витрати на зарплатню і медикаменти. Решта – цілком покладається на місцеві бюджети, вони також повинні шукати шляхи фінансування додаткових послуг, які їм потрібні. З 1 липня 2017 року так буде працювати первинна ланка, а з початку 2018 року цей принцип буде застосований і до лікарень.
Для простих громадян це означає поступове згортання поняття “безкоштовна медицина”. Платити із власної кишені доведеться більше, правда, тепер за офіційними тарифами. З державного бюджету забезпечуватимуть лише послуги первинна медична допомога, екстрена медична допомога, у тому числі лікування в стаціонарі та, якщо дозволятимуть можливості, основні види спеціалізованих амбулаторних послуг за направленням лікаря первинної ланки чи лікаря-спеціаліста. Для лікарень – перехід на ринкові умови праці, коли працює принцип: “Якщо ви хочете належного технічного оснащення, то заробіть його”.
волині конче потрібна урядова підтримка, адже значна частина місцевих бюджетів просто не потягне додаткових витрат на забезпечення територіальних закладів охорони здоров’я. Грошей брати практично нізвідки: стан промислового сектору – невтішний, аграрний сектор – запущений. Частково розв’язати ситуацію зможуть кошти спонсорів, грантові проекти. Та залучати їх поки-що вміємо поганенько, або ж не хочемо вчитися.
Не менш проблематично є й ситуація у інших регіонах, та тут виявились активнішими. На даний час свої проекти вже передали 49 госпітальних округів із 13 областей України. А що ж маємо у нас? А картину маємо невтішну. Процес досі висить у повітрі. Нещодавно представникам краю та народним депутатам вдалося лише обговорити з Віце-прем’єр- міністром України Геннадієм Зубком і заступником міністра охорони здоров’я Павлом Ковтонюком ключові аспекти створення госпітальних округів. Коли ці пропозиції будуть розглянуті, а головне, що вирішить Кабмін – залишається невідомим.
Що ж до частини волинських можновладців і керівників профільних структур, то як можна помітити з коментарів, котрими останнім часом рясніють місцеві ЗМІ, їх мало турбує перспектива втрати таких інвестицій. На запитання журналістів ті простодушно знизують плечима: “Не буде, то й що”. Мабуть, щиро вірять, що таки впораються самі. Час, як кажуть, покаже. Видається, тут як завжди спрацював типовий принцип: “А може пронесе”. Як бачите – не пронесло.
Тож, якщо не хочемо піймати облизня, варто активніше відстоювати свої позиції спільним фронтом, а не надіятись на групу небайдужих. Рекомендації міністерств – це добре, та якщо цілковито до них дослуховуватись, не зважаючи на місцеву реальність, можна отримати досить “комічну” ситуацію, коли замість карет швидкої допомоги, хворих до лікарень будуть доставляти маршрутками або кіньми. Інформація про таке ноу-хау вже доступна на офіційному сайті Міністерства охорони здоров’я. Чиновники пропонують провести в регіонах перемовини з перевізниками, аби ті створили маршрути транспорту, яким би з сіл та містечок довозили людей безпосередньо до лікарень. Це, на думку чиновників, покращить доступність до медичної допомоги в перехідний період. Ось так і живемо.
Олександр Приймак.
