Наприкінці старого року мені довелося побувати на парламентських слуханнях у Верховній Раді України, де обговорювалися стан та проблеми фінансування освіти і науки в Україні. На ці слухання з Волині були запрошені начальник відділу освіти Волинської обласної державної адміністрації пані Плахотна, депутат обласної ради і перший заступник голови обласної ради пан Карпюк, депутат обласної ради і декан факультету бізнесу Луцького національного технічного університету Н.В. Хвищун і я, авторка цих рядків, як член громадсько-експертної ради з питань освіти, головою якої є народний депутат Ірина Констанкевич.
У Верховній Раді обговорювалися питання дотримання законодавства щодо фінансування освіти і науки в Україні: незадовільний стан фінансування дошкільної, загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної та вищої освіти; вкрай низьке фінансування вітчизняної науки, що призводить до руйнації наукових шкіл, скорочення науковців, відтоку молодих спеціалістів і науковців з наукової сфери, у тому числі за кордон; зрив державного замовлення з підготовки науковців в аспірантурі; соціальний статус освітян і науковців, рівень оплати їх праці.
Правду кажучи, враження від участі у парламентських слуханнях досить різні.
Засідання розпочала головуюча народний депутат України Оксана Сироїд, яка наголосила, що освіта, особливо середня — питання національної безпеки. Вона зауважила, що науку треба повернути у виші, бо, на її думку, розділення вищої освіти і науки – це спадок тоталітаризму. Висловила думку про те, що розвиток професійної освіти – це відповідальність держави і громад.
Доповідачем на парламентських слуханнях була Міністр освіти і науки Лілія Гриневич, яка у своєму виступі зупинилася на питаннях зайнятості у сфері освіти та оплати праці, концепції нової української школи та оновленні змісту освіти, фінансуванні навчальних закладів…
З уст пана Співаковського прозвучало, що не повинні ми руйнувати стару систему, не маючи чіткого уявлення, яким чином буде створюватися нова. Тобто не повинні жити в системі неспрогнозованих і не прорахованих рішень.
У своєму виступі перший віце-президент Національної академії наук України, академік Антон Науковець прокритикував думку головуючої парламентських слухань народного депутата України Оксани Сироїд про те, що науку треба перевести у виші, бо не кожен науковець може бути викладачем і не кожен викладач – науковцем.
Ще виступила віце-президент Асоціації керівників шкіл України, директор спеціалізованої школи міста Черкаси Т.П.Скорик, яка висловилася, що школи повинні накопичувати фінанси шляхом залучення благодійних коштів та коштів за оренду шкільних приміщень. У виступах звучали думки, що реформа не буде якісною, якщо пріоритетом є не освіта, а силові структури. Про це наголошували директори коледжів, центрів науково-технічної творчості учнівської молоді…
Стурбовано звучали думки і про розвиток позашкільної освіти, адже позашкілля – це багатогранна робота й по авіабудуванню і по кораблебудуванню . Тому пропонували підняти статус керівника гуртка і посадовий оклад прирівняти до посадового окладу вчителя.
З народних депутатів України виступали Володимир Литвин, Ольга Богомолець, Олег Березовець, Олексій Рябчик… Дехто з них, пробувши на високих посадах, звинувачував невідомо кого за низький рівень освіти, інші розповідали, як приємно тепер стояти за парламентською трибуною, бо в залі не барани, не козли, не кози, не скотиняки, а освітяни. А дехто міркував, де шукати джерела фінансування. В першу чергу справедливе оподаткування і неможливість ухилення від сплати податків зможе збільшити видатки на освіту.
Без сумніву найбільш схвально зустріли виступ народного депутата України від округу №23 Ірини Мирославівни Констанкевич, яка наголосила, що уряд не повинен байдуже ставитись до проблеми фінансування освіти й науки та не ігнорувати парламентські слухання. Ірина Констанкевич висловилась про необхідність скасування заборони фінансування загальноосвітніх навчальних закладів за рахунок освітніх субвенцій, кількість учнів у яких становить менше 25 осіб. Ми мали багато народних депутатів, як от Павла Віцяка, Антона Бутейка, Ігоря Єремеєва. Але вперше за 25 років незалежності України з парламентської трибуни прозвучала стурбованість про проблеми Камінь-Каширського району саме з уст Ірини Мирославівни.
Народний депутат наголосила, що слід передбачити в державному бюджеті України на 2017 рік обсяги освітньої субвенції, необхідні для створення належних умов діяльності загальноосвітніх навчальних закладів, забезпечення здобуття учнями якісної загальної середньої освіти, незалежно від місця проживання та наповнюваності шкіл.
Голова ЦК профспілки працівників освіти і науки України Г.Ф. Труханов наголосив, що треба збільшити видатки на освіту, бо ставка вчителя України найнижча в Європі.
Викладач одного вишу висловила стурбованість тим, що 80% випускників шкіл не вчаться у вузах і не можуть вчитись, бо мають надто низькі знання, особливо з математики. Вони не вміють ні множити, ні ділити навіть прості дроби. На її думку, виші – це цехи, які готують безробітних.
У своєму виступі віце-прем’єр-міністр В’ячеслав Кириленко наголосив, що у 2017 році, як ніколи, буде істотне збільшення фінансування освіти, незважаючи на те, що в країні йде війна. У багатьох виступах лунала стурбованість, що немає грошей на реформування. Тож у залі учасники парламентських слухань з числа освітян перешіптувалися між собою про те, щоб багаті урядовці, депутати, чиновники різних рівнів внесли хоч би 10 відсотків своїх грошових статків, і все буде гаразд. Слухаючи виступи, оптимізму не прибавлялося, тому що всім відомо, що укрупнення, злиття шкіл і вишів – це лише імітація реформ, а не реформи.
Та будемо надіятися, що наші законодавці та урядовці все зроблять, щоб підняти і престиж вчителя, і престиж освіти. Зрештою на парламентських слуханнях було висловлено чимало слушних думок, до яких варто дослухатися. Ряд рекомендацій, звичайно, взяли до уваги. Проте у кулуарах освітяни висловлювали стурбованість тим, що більшість із виступаючих представляли науковців, але ж ні вищої освіти, ні науки не буде без якісної загальної середньої освіти. Попри все із сесійної зали Верховної Ради України ми виходили із прагненням працювати ще краще, незважаючи на всі негаразди, бо ж наші вихованці чекають нас і вірять, що ми все зробимо, аби діти отримали необхідні знання, сформували життєві компетентності, необхідні для успішної самореалізації у житті, навчанні, праці.
Нам треба зрозуміти всім одне: ми повинні бути господарям у нашій державі, у нашій освіті і пов’язувати своє майбутнє з Україною. Усе йде від нас з вами, від нашого серця і від нашої душі, і саме нам, освітянам України, треба дбати про наше майбутнє.
Ми повинні подолати зневіру. Ми не здатні до позитивної дії, якщо не віримо у себе.
А чиновникам треба не забувати, що ключовою постаттю реформування шкільної освіти має бути вчитель з високим рівнем кваліфікації, належним соціальним статусом.
Надія Міщук,
вчитель української мови
і літератури ЗОШ І-ІІ ступенів села Рудка
Червинська.
