Незалежна громадсько-політична газета

Соціальна допомога — як рятівне коло для малозахищених

Але сім’я теж повинна бути зацікавлена в отриманні певних доходів від своєї трудової діяльності, а не лише сподіватися на милість держави.

image001_10

Леся Мордун із села Мельники-Мостище каже, що в управлінні соціального захисту населення райдержадміністрації не хочуть призначати їй соціальну допомогу. Жінка переконана, що вона має право на неї. А тому вже зверталася з цим питанням і на “гарячу” телефонну лінію у Київ.

— У мене п’ятеро малолітніх дітей. Я перебуваю по догляду до трьох років за найменшою. І мені кажуть, що соціальну призначити не можуть, — скаржиться багатодітна мама.

Жінка турбується, адже теперішнє життя «дороге». Одна лиш підготовка до нового навчального скільки забирає із сімейного бюджету. А у Лесі Василівни цього року два школярики. Старший Василь піде уже у сьомий клас і молодша Марія – у перший.

Леся Василівна переїхала жити у Мельники-Мостище із Івано-Франківської області. Проживає у будинку співмешканця. Коли в управлінні соцзахисту їй відмовили у призначенні допомоги, запрошувала його працівників подивитися, як вона тут живе. Проте ті, за словами Лесі Василівни, хоч і були у селі, однак відмовилися до неї завітати, мовляв, соціальна вам не виходить, то чому ми повинні щось дивитися.

Але жінка не опускає рук і переконана, що їй все-таки вдасться відстояти своє законне право на соціальну допомогу. Коли вона телефонувала на «гарячу» телефонну лінію, їй порадили ще раз подати документи. Тиждень тому вона знову зібрала пакет усіх необхідних довідок і подала в управління. Вода, як мовиться, камінь точить, але під лежачий не тече.

Коли ж журналісти «Полісся» звернулися в управління соціального захисту Камінь-Каширської райдержадміністрації з офіційним запитом з цього приводу, нам, звичайно, надали відповідь. Зокрема, пояснили, чому для Лесі Мордун не виходить соціальна допомога. Відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу  малозабезпеченим сімям» та Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім‘ям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 24.02.2003р.  № 250, соціальна допомога призначається малозабезпеченим сім‘ям, які мають середньомісячний сукупний дохід нижчий від рівня забезпечення прожиткового мінімуму для  сім‘ї. Але при умові, що працездатні особи (члени сім’ї) повинні бути зайняті. Тобто працювати, чи служити, навчатися за денною формою протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги. До складу ж сім’ї Лесі Василівни входить співмешканець, який вважається працездатним, але він ніде не працевлаштований. Тож, як повідомили в управлінні соціального захисту, оскільки так званий громадянський чоловік Лесі Мордун не працює, її справу винесли на розгляд комісії з питань надання всіх видів допомог. І комісія вирішила відмовити в призначенні соціальної (протокол №28  від 13.07.2016 р.).

— Чомусь у багатьох жителів району дуже часто виникає думка, що можна і не працювати, краще отримувати державні допомоги і жити не гірше від інших. Тому в законодавстві введені саме такі норми. Але до цієї думки певна категорія людей звикла і навіть не розглядає інших варіантів, – говорить начальник управління соцзахисту РДА Максим Демидюк. – А є ж сім’ї з дітьми, де чоловік з жінкою, залишаючи дітей, біжать на роботу, отримують заробітну плату, яка зазвичай не є більшою від соціальних допомог, і вистачає її на найнеобхідніше, при чому постійно зайняті і додатково десь заробити просто фізично не мають можливості.

Безперечно, ці слова підтримає уся працююча частина жителів району. В той же час безробітні відстоюватимуть свою точку зору.  Для них бо працевлаштуватися не завжди є можливість. От, наприклад,  Леся Василівна каже, що її співмешканець не може знайти собі роботу.

— Звертався за оголошенням туди, де потрібні були працівники. Не взяли. У центр зайнятості на облік як безробітного його теж не беруть, бо нема трудової книжки, — пояснює Леся Мордун.

Зрештою, як зауважує директор Камінь-Каширського районного центру зайнятості Лілія Дзямко, за 7 місяців поточного року до центру зайнятості звернулося 628 осіб, в той час від роботодавців надійшло 297 вакансій, працевлаштовано – 317 чоловік.

— Але є певні проблеми і про них не змовчиш. Досить важко усім безробітним підібрати роботу за їхньою кваліфікацією. Підходящою роботою вважається та, що відповідає освіті, професії з урахуванням доступності транспортного забезпечення. Під час пропонування підходящої роботи враховується тривалість роботи за професією, досвід, тривалість безробіття та потреба ринку праці. В основному для багатьох важливо працевлаштуватися за місцем проживання. Для сільського населення — це найболючіша тема. Але загалом можна сказати, що робочі місця є: в Україні, в області, у районі з високими заробітними платами. Але є багато факторів, через які вакансії залишаються вільними, а люди незайнятими, — розповідає Лілія Мефодіївна.

Ось саме через такі різного роду «але» багато з числа безробітних і досі залишаються безробітними, як і співмешканець Лесі Мордун. Жінка продовжує добиватися державної фінансової допомоги, та хто-зна, яку позицію знову займуть члени комісії з питань надання всіх видів допомог. Чи призначати багатодітній матері соціальну, чи ні, їм, звичайно, видніше. Вони можуть побачити офіційний дохід сім’ї, обстежити умови проживання її і зробити певні висновки. Але найголовніша зміна обставин, яка може вплинути на призначення допомоги — це працевлаштування чоловіка. Та читач запитає, а якщо знову посадовці приймуть таке ж, як і попереднє, рішення, то чи не залишать сім’ю напризволяще, не призначивши допомогу? Як зазначають працівники управління, щоб сім’я не була зацікавлена лише у державних виплатах, а мала й інші доходи, її таким чином спонукають до зайнятості. Та й не варто так песимістично дивитися на ситуацію, бо певні виплати багатодітна матір-одиночка все-таки отримує.  Зрештою, вона і сама розповідала, що їй виплачують допомогу при народженні дитини та допомогу одинокій матері. Інше питання: чи в повній мірі ці кошти покривають потреби сім’ї, у складі якої є п’ятеро дітей.

Тетяна Приходько,

село Мельники-Мостище.

Please enter banners and links.

СИТУАЦІЇ

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *