Не дороги, а суцільний танкодром

Ями, ями, ями… Скільки їх на один кілометр асфальту? Хто зможе дати відповідь, хоча б приблизну, хоча б статистичну? Районна влада, Старовижівський автодор, який де-юре має їх латати, чи, може, служба автомобільних доріг Волинської області? Хто? Чи, може, рахувати ці ями мають журналісти? Та ми б залюбки це зробили, виконали б роботу замість чиновників, але де гарантія, що після екскурсії всіма “танкодромами” нашого району редакційне авто остаточно не вийде з ладу? А немає такої гарантії! Ні в нас, ні в будь-якого іншого водія, який, швидше за все навіть у мить, коли ви читаєте ці рядки, вирушає в дорогу. Бо ж передбачити, яка яма стане для залізного коня останньою на такому відрізку дороги як, наприклад, Камінь-Каширський-Пнівне, не змогли б, мабуть, і такі славнозвісні провидці, як Вольф Месінг та Ванга. Лотерея, їй Богу. Інакше й не скажеш.

Примітно, що в квітні цього року начальник Старовижівського райавтодору Микола Янчук запевнив журналістів та читачів нашої газети в тому, що на ремонт доріг державного значення — відрізок шляху Т 0308 (Видерта – Камінь-Каширський – Видричі) та Т 0311 (Ковель – Камінь-Каширський – Седлище) на другий квартал цього року начебто передбачено 285,1 тис. гривень, на третій квартал – 277,8 тис. гривень, а на четвертий квартал – 465,3 тис. грн. За ці кошти, за словами очільника автодору, має здійснюватися і ямковий ремонт, і зимове утримання та грейдерування доріг, і озеленення, прибирання, встановлення знаків. Хоча тоді ж він зазначив, що існувала вірогідність того, що кошти, які передбачені на четвертий квартал (а це майже півмільйона гривень), будуть розподілені на другий і третій квартали, тобто теплу пору року. І що ми бачимо сьогодні?

Літо закінчується, попереду сезон дощів та морозів, а ями як були, так нікуди й не ділися. Обіцяний ремонт на дорозі державного значення Ковель – Камінь-Каширський – Седлище, що також проходить через села Брониця та Пнівне, вочевидь так і не відбувся. Принаймні про це свідчать численні відгуки жителів Камінь-Каширщини в соцмережах. Так, зокрема, житель Каменя-Каширського Андрій Куницький зняв на відеореєстратор місячний пейзаж замість асфальту під час поїздки в бік села Пнівне. Замість коментарів автор ролика наклав пародійну пісню про “Укравтодор”, яка в іронічній формі більш ніж яскраво висвітлює роботу згаданої служби.

Не будемо грішити, кілька лопат свіжого асфальту в бік села Воєгоща дорожники таки завезли. Нехай “п’яте через десяте”, але то тут, то там ями пригладили. Далі ж чи то кошти скінчилися, чи то бажання працювати зникло, однак справа чомусь не пішла. Все заглохло. Напрошується питання: чому? Хотілося б почути відповідь. Бажано обґрунтовану, а ще краще — обнадійливу, бо знову зимувати в ямах жителям району щось не хочеться. Остогидло, шановні можновладці.

Про відтинок дороги Камінь-Каширський — Полиці й взагалі говорити страшно. Тут ще рік тому водії маршруток побоювалися їздити, бо ж на тих “американських гірках” місцями можна й в кювет перекинутися. А це каліцтва, а то й не приведи, Господи, загибель людей. Задоволення від поїздок в напрямку села Бузаки теж особливого немає — ям там ой як багацько. Словом, на дорогах району квадратні кілометри ям повністю перекриють квадратуру непошкодженого асфальту. Сьогодні співвідношення 70 на 30 не в користь твердого покриття.

Єдина обіцянка, яку цьогоріч виконали чиновники, це реконструкція дороги по вулиці Ватутіна в Камені-Каширському. На цю добру справу виділили кошти у сумі 4,3 мільйона гривень, а також 700 тисяч гривень з місцевого бюджету та 700 тисяч гривень фінансування з бюджету області. Тут таки робота ведеться на совість і хоч дорога ще не закінчена, проте відрізок у добрий кілометр по вулиці Ватутіна вже готовий. Їхати по ньому таки приємно. Це, напевно, єдиний в нашому районі кілометр дороги, де можна проїхатися з вітерцем, не слухаючи схлипування кузова та рюмсання підвіски. А плачуть вони на наших дорогах зовсім не так, як відомий нам усім за народним прислів’ям кіт. Їх ридання більше схоже на ревіння пилососа, шланг якого вставили й без того у збіднілі гаманці поліщуків. А тягне цей пилосос так, що не дай, Боже, потрапити в його горнило. Можна не те що без вмісту гаманця, а й без останніх штанів лишитися. Принаймні, це стосується тих, для кого автомобіль — не музейний експонат в гаражі, а засіб для пересування та, можливо, чи не єдиний спосіб для наповнення сімейного бюджету.

То все ж таки, чи ремонтуватимуться цьогоріч дороги району? Якщо так — то коли, якщо ні — то з яких причин? Бо така плачевна ситуація вже давно всіх нас дістала. Як не як, кожен громадянин сплачує чималі податки за кожен грам досить недешевого бензину в державну казну. Якщо ж компетентні служби, які покликані дбати про ремонт доріг настільки неефективні (а в нашій країні в 95% випадків так і є), то виникає слушне запитання: а для чого вони потрібні? Невже тільки для того, щоб освоювати державні кошти?

Сергій Шиліпук.