У природі він бачив красу, з дбайливістю піклувався про ліси, примножував своєю відповідальною, наполегливою працею лісовий фонд, був відданий справі захисту довкілля. Радів тому, як із маленьких саджанців, які сам вкладав до рідної камінь-каширської землі, виростають міцні, кремезні дерева. На жаль, днями перестало битися серце лісівника, людини, яка робила світ кращим, зеленішим, присвятила життя творенню добра — хороброго військового Валерія Васильовича Лошика із села Сошичне.
Останній бій мужній оборонець України прийняв на Луганщині: загинув 6 серпня внаслідок отриманої мінно-вибухої травми.
Головний сержант першого єгерського взводу Валерій Лошик став до лав Збройних сил у перші дні повномасштабного російського вторгнення. До того, з листопада 2004-го по грудень 2020-го року, працював у державному підприємстві “Камінь-Каширське лісове господарство” на посаді майстра лісу: спочатку в Карпилівському, а потому в Сошичненському лісництві. Батько Валерія Васильовича свого часу також не одне десятиліття присвятив професії лісівника, тож і син пішов його слідами.
– З родиною нашого Героя-земляка мене поєднують багатолітні дружні стосунки. Я пам’ятатиму Валерія Васильовича хорошим сім’янином, батьком, гарним господарем, який завжди відгукувався, якщо хтось просив допомогти. Коли ще обіймав посаду майстра лісу та працював у Сошичненському лісництві, то ніколи не відмовляв у підтримці нашого ліцею, сприяв реалізації різноманітних екологічних ініціатив. Збудував затишне сімейне гніздечко — добротний дім для своїх найдорожчих дружини Наталії, улюблених сина і двох донечок. Болить душа від думки, що вони втратили близьку їм людину, а ми всі — захисника, друга. Середульша донька пана Валерія цьогоріч закінчила випускний клас, а наймолодша — перейшла лише до восьмого. Син — студент. Не судилося люблячому батьку діждатися від них онуків, яких, безперечно, так хотів мати, – розповідає колишня директорка ОЗЗСО “Сошичненський ліцей” Маріанна Журавель.
“Сьогодні 15 працівників філії “Камінь-Каширське лісове господарство” ДП “Ліси України” служать Україні та українському народу в найгарячіших точках цієї війни, частина зазнала поранень, на жаль, двоє загинули. Сумлінно та завжди чесно служив їм і наш колега Валерій Лошик — добрий, привітний, сильний чоловік, висококласний спеціаліст, який все життя віддав лісовій галузі, любив ліс. Перед війною Валерій Васильович перебував за кордоном на сезонних заробітках. Але з її початком повернувся та добровольцем пішов боронити Вітчизну від російської сарани, — мовить провідний фахівець з підготовки кадрів лісгоспу, голова профспілкової організації Оксана Харитоненко.
Слава мужньому воїнові-Герою! Щирі співчуття його рідним.
Олександр ПРИЙМАК.
