Чорним днем стало 20 лютого для нашого району: одразу у три громади надійшли трагічні звістки з фронту – у Камінь-Каширську, Сошичненську та Любешівську. Троє наших захисників поповнили лави небесного легіону. Чоловіки полягли, боронячи українську землю від окупантів у Харківській та Донецькій областях.
Смертю хоробрих загинув житель села Краснилівка (Камінь-Каширська громада) Какалюк Володимир Іванович. У мирні часи був прикордонником, потім деякий час їздив на заробітки. У селі його знали як хорошого сім’янина, затятого рибалку, майстра. Спромігся звести власний будинок, активно господарював. Підписав контракт на військову службу в ЗСУ ще задовго до початку повномасштабної війни. Зі слів побратимів, на фронті його цінували як досвідченого воїна, служив у волинській 14-ій бригаді. Життя бійця обірвалося 15 лютого в результаті ворожого обстрілу на Харківщині. Він назавжди залишиться 50-річним… Його обіймів так і не дочекалися в рідній домівці батьки, дружина та двоє дітей.
Разом із однофамільцем «на щиті» додому повернувся ще один наш земляк із Нуйно –
Какалюк Віктор Васильович, 1972 року народження. Він поклав своє життя у запеклих боях за Україну у Донецькій області, під Вугледаром.
«За свої прожиті 50 років він був хорошим сином для батьків, надійним і вірним чоловіком для дружини, дбайливим татом для синів та невістки, люблячим дідусем для маленької онучки, надійним товаришем для друзів. Із перших днів війни він свідомо обрав для себе непростий шлях воїна-захисника і вирішив захищати Україну та її народ, мир та безпеку своєї родини. Воював у лавах 68-ої окремої єгерської бригади ім. Олекси Довбуша. Поповнивши небесне військо славних синів і доньок української нації, Віктор став нашим янголом-охоронцем.
Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідної, близької людини, та нехай добрий, світлий спомин про покійного захисника стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться в пам’яті рідних, друзів, бойових побратимів, усіх, хто знав його, любив і шанував. Сумуємо разом з вами і низько схиляємо голови у скорботі. Нехай душа загиблого Віктора знайде вічний спокій… Герої не вмирають, вони залишаються у наших серцях!», – зазначають у Сошичненській сільраді.
Траурний кортеж із воїнами прибув до Каменя-Каширського вранці 21 лютого. Звідси коридором слави бійці вирушили в останню дорогу вже порізну, кожен до свого рідного села.
16 лютого обірвалася доленосна струна також військовослужбовця із Любешівщини – жителя села 
Проходи Оласюка Миколи Сергійовича.
30-річний солдат 14-ї окремої механізованої бригади поліг внаслідок артилерійського обстрілу під час виконання бойового завдання на Харківщині.
Немає таких слів, які би змогли розрадити розпач рідних і близьких людей. Низький уклін Героям за неоціненний подвиг, за те, що ми досі вільні від проклятої росії. Спочивайте, славні воїни, з миром, якого так і не дочекалися тут. Ви житимете вічно у пам’яті українського народу.
Іванна ГАЙДУЧИК.
