Жорстока війна забрала молоде життя ще одного нашого мужнього краянина, безжально осиротивши його маленьке дитя. Боронячи рубежі рідної країни, її цілісність та незалежність, у бою з окупантами загинув 28-річний солдат із села Яловацьк Парфелюк Олександр Вікторович.
Олександра у рідному селі знали як хазяйновитого чоловіка, майстра на всі руки. Одружившись, взявся облагороджувати бабусину хату. А тут Бог подарував молодому подружжю ще й синочка. Здавалося б, життєва сторінка тільки почала набувати яскравих барв. Однак чорною пеленою в цю живописну картину втрутилася війна. Уже 25 лютого 2022-го року чоловік був у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. На фронт вирушив у складі 14-ої окремої механізованої бригади. Поліг солдат 7 лютого під час виконання бойового завдання у Харківській області.
«Буквально за тиждень до його загибелі вдалося поспілкуватися з ним у Телеграмі. Ніби все у нього було добре, ніщо не віщувало біди, мав хороший настрій, – розповідає однокласниця полеглого воїна Тетяна Багнюк. – Це був добряк по натурі, хлопець спокійного темпераменту, не конфліктний, який наче нічим особливим і не виділявся з-поміж однолітків. А у тяжкі для країни часи виявився одним із найвідважніших із нас. Усім імпонувала його відвертість у висловлюваннях, чесність, гумористичні нотки у контексті. Він був найстаршим із трьох дітей у сім’ї, що, очевидно, сформувало у ньому оцей стержень відповідальності за близьких. По закінченні школи здобув навики кухаря-кондитера у Камінь-Каширському ВПУ, одружився, їздив на заробітки. Ніколи не цурався тих, з ким провів за партами свої юнацькі літа. І навіть перебуваючи на передовій, зідзвонювався часом із друзями дитинства. Ніхто з нас не може повірити в те, що його вже нема…».
Не можуть повірити у цю непоправну втрату й в училищі. Тут про Олександра, випускника 2014 року, відгукуються також якнайтепліше.
«Простий, завше усміхнений хлопець, люблячий син, прекрасна людина, громадянин і патріот – саме таким він залишиться у пам’яті всіх, хто знав його в нашому освітньому закладі. Завжди був собою, совісним, справжнім і неймовірно добрим… Ніколи не був байдужим до проблем друзів і рідних…», – зазначають у Камінь-Каширському ВПУ.
На Камінь-Каширщині захисника зустрічали нічної пори на колінах, з патріотичною символікою, свічками, квітами. Він повернувся на рідну землю Героєм. Темрява впала не лише на волинські міста й села, але й осіла сумом у душах жителів громади. Адже кожному боляче усвідомлювати, що у цій клятій війні згасла свіча ще одного солдата, життєва стежина якого тільки розпочиналася. А разом з тим – розбиті мрії та скривджені долі його рідних. Не стало у батьків їхньої найріднішої кровинки. Хіба могли вони колись подумати, що побачать свого первістка в домовині? Втратила мужнє плече підтримки дружина… І скільки б маленький синочок не кликав тата, той до нього вже не озветься, не приголубить, не навчить лічити, не подарує іграшку, не пожаліє при невдачі та не дасть пораду…
16 лютого Олександр Парфелюк знайшов вічний спочинок на малій Батьківщині. Пам’ять про Героя України буде жити у віках, а його продовження квітнутиме у родоводі сина.
Іванна ГАЙДУЧИК.
