Тож у мокру пору це місце перетворюється у в’язке місиво бруду.
Невже у багатомільйонному контракті не вистачило кілька тисяч гривень, аби місця-майданчики очікування маршруток засипати бодай щебенем?
Село Грудки за всю свою історію не пам’ятає такої якісної центральної дороги, якою вона є зараз. Рівна, мов віконна шибка, позначена розміткою і обставлена дорожніми знаками, із сучасною зупинкою для пасажирів, які очікують на свою маршрутку. Можна впевнено сказати, що давня мрія селян, а також тисяч водіїв, які частенько їздять цим автошляхом, нарешті збулася, за що замовники і виконавці робіт заслуговують належної вдячності.
На фото: місце зупинки “На вимогу” на вулиці Любешівській у Грудках.
Але, як у нас, українців, здавна ведеться, у кожній великій добрій справі мусить трапитися якийсь недогляд. Не обійшлося без цього і в даному випадку. По обидва боки дороги у напрямку села Видерта встановлені знаки “Зупинка на вимогу”. Для того, щоб висадити чи забрати пасажирів, водії автобусів, маршруток з міркувань безпеки, як правило, звертають з проїжджої частини на узбіччя. Так ось оці невеличкі майданчики під час будівництва дороги хтось додумався вимостити не асфальтом чи бодай дрібним щебенем, а звичайною глиною, перемішаною з піском.
— У мокру пору, — розповідає жителька Грудок Анастасія Цюрик, — місце зупинки на вимогу перетворюється у в’язке місиво бруду. Глина, мов смола, чіпляється до взуття. Як, скажіть, у такому вигляді можна заходити у маршрутку? Та й водії-перевізники ремствують, адже забруднений ногами пасажирів транспорт їм же потім доводиться мити. Крім всього з такої багнюки нерідко і маршрутка не може вибратися. Тож водії, зважаючи на це, здебільшого не з’їжджають на узбіччя, а зупиняються прямо на проїжджій частині, аби підібрати чи висадити пасажирів. Керівникам територіальної громади, райдержадміністрації, вважаю, варто звернути на це увагу і повпливати, аби виконавець робіт належним чином влаштував місця зупинок на вимогу.
Принагідно хочу загострити увагу влади громади і району й на тому, що у селі обабіч дороги з інтенсивним рухом відсутні пішохідні доріжки. Наприклад, для будівництва їх в інших селах в бюджеті громади знаходять гроші. Наші ж діти, йдучи в школу і повертаючись додому, змушені прошкувати частиною дороги, де рухається автотранспорт. Цим самим вони наражають себе на небезпеку. Пройти узбіччям вкрай непросто через зазначені вище причини: у в’язкому багні можна згубити взуття, — зазначила Анастасія Володимирівна.
Петро ТРОФИМЧУК, село Грудки.
