Слава про героїв та їхню мужність летить далеко за межі України! Нам є ким пишатися і є за що боротись. Але тепер біда і смуток прийшли в оселю родини Смітюхів із Каменя-Каширського. Боронячи Україну, загинув їхній тридцятидев’ятирічний син Микола, який безмежно любив життя, будував плани на майбутнє. Несамовита війна розтоптала його мрії і сподівання.
Микола Смітюх захищав Україну від ненависного російського агресора із перших днів війни. У складі 14 ОМБр спочатку стримував ворога на Миколаївщині, а згодом відбивав наступальні атаки рашистів в Ізюмі Харківської області. Під час чергового бою Микола із побратимами підірвався на міні, тож отримав складні поранення ноги, яка дошкуляла йому до самої загибелі.
— На той час рідні втратили з ним зв’язок та несвідомо готувалися до найгіршої звістки, — розповідає рідний старший брат полеглого воїна, Олександр. — Але за два тижні він озвався, прийшов до тями в госпіталі після нещадного бою з окупантом, за тим ще довго лікувався і весь час пересувався на милицях. Микола, мабуть, як ніхто із нашої багатодітної родини обожнював життя. Збудував дім, у якому, на превеликий жаль, йому не судилося справити новосілля, посадив дерево та залишив нащадка — сина Артура. Так і не вилікувавши складну травму ноги, він знову став у стрій. Але цього разу, від’їжджаючи з рідного дому, в очах брата помітно проглядався смуток. Мабуть, глибоко в серці він відчував, що це його остання гостина у колі сімї, — розповів Олександр.
Приблизно 5 жовтня, припускають рідні захисника, він прийняв смерть як і належить воїну — на полі бою поблизу Куп’янська (Харківщина).
Напередодні загибелі чи не вперше за усі роки Микола написав зворушливий лист синові, в якому помістив шматочок своїх найніжніших почуттів, порадував єдину дитину теплими батьківськими словами любові, підтримки. Втім виразити свою турботу наживо більше ніколи не зможе.
Пам’ятатимемо кожного захисника, який заплатив найвищу ціну задля миру та цілісності нашої держави. Слава Герою та вічний спокій його душі у Царстві Небеснім.
Леся МІНІБАЄВА.
