Серед вихованців — діти, які вимушено виїхали з України через війну
Із початком повномасштабної війни з росією багато українських дітей через бойові дії та окупацію територій опинилися за кордоном. На масову хвилю міграції школярів досить швидко зреагували у Євросоюзі — забезпечили біженцям право на отримання освіти.
Чи не найбільше евакуйованих дітей зупинилося у сусідній Польщі. Поляки з розумінням поставилися до ситуації, у якій опинилися діти українців, — останні змогли закінчити навчальний рік у польських школах.
Водночас уряд Польщі спростив правила прийому на роботу у тамтешні школи вчителів із України, які володіють польською мовою. Українцям надано право працювати асистентами або ж викладати самостійно.
Пропозицію допомогти нашим дітям швидше адаптуватися в Польщі отримала педагогиня із Каменя-Каширського Олена Пахачук.
Засновниця школи із вивчення англійської мови Language School, що діє у райцентрі, останнім часом, через воєнні дії в Україні продовжувала свою трудову діяльність, навчаючи підопічних онлайн. А з подальшим розвитком агресії згодилася випробувати себе у статусі викладачки польської та англійської мов в одному з ліцеїв міста Ковари, розташованого в південно-західній частині Польщі.
— Переважна більшість дітей, котрі евакуювалися з розбомблених міст, потребувала підтримки та особливого догляду. З окремими з них працювали психологи. Чи не усі вони хворіли через зміну клімату, тож окрім засвоєння навчальних дисциплін діти проходили тривалий період пристосування в чужій країні, звикали до невідомої мови. Тут навчалися діти, котрі приїхали до Польщі без батьків, зокрема, із Запоріжжя, Маріуполя, Харкова. Крім того, велика група школярів прибула із Черкас, Ковеля, Києва. Для них в ліцеї облаштували спеціальний гуртожиток з усіма зручностями та умовами повноцінного проживання. Польських та українських вчителів призначили тимчасовими опікунами цих дітей. Тож ми своєю чергою дбали про дотримання режиму дня, процесу навчання та дозвілля вимушених переселенців. Часто доводилось бути діткам і за вчителя, і за вихователя, і за маму, — розповідає Олена Пахачук.
За словами пані Олени, українська освітня програма значно випереджає польську, тож наші учні вразили іноземних сусідів ерудованістю та глибокими знаннями, особливо англійської, математики. Продемонстрували обізнаність з інших дисциплін та неабияку активність в роботі під час уроку. Тамтешні діти прийняли “новеньких” із розумінням, на початках спілкувалися за допомогою онлайн-перекладача. Втім річну програму польської мови українці пройшли лише за два місяці (мали по 8 годин польської на тиждень), а відтак мовний бар’єр у спілкуванні з однолітками та наставниками з часом зник.
— У польській школі відстань між учнем та вчителем максимально коротка. Директор приїздить на роботу велосипедом, а декотрі керівники навчальних закладів в часи обіду у їдальні могли роздавати порції зі стравами, і це в жодному разі не обезцінювало їхній статус. У кожній польській родині виховують домашніх тварин, тож улюблений пес директора давно став другом для школярів. З ним чи не на кожній перерві бавиться юрба дітлахів. У спілкуванні з вихованцями не відчувається авторитарності, а радше навпаки — стосунки є партнерськими, вирізняються дружелюбністю. Натомість, в українських навчальних закладах подібна система комунікації лише запроваджується. У такому демократичному, на мій погляд, середовищі у дітей міцніше розвинуте почуття відповідальності, — ділиться спостереженнями Олена Пахачук.
Ставлення поляків до українців і їхня безцінна підтримка України продемонстрували, що болісні теми із нашого спільного історичного минулого закриті. А нинішня війна, як ніколи, поріднила два братерських народи. Свідченням цього є бажання сусідів ще потужніше розвивати спільні відносини в економічній сфері та бізнесі. Відтак чимало поляків записуються до Олени Василівни на уроки української мови, аби розуміти своїх потенційних партнерів або ж майбутніх працівників престижних компаній, куди часто на роботу запрошують українців.
Через великий наплив наших громадян школи та садки Польщі переповнені, крім того у вересні, із початком нового навчального року, іноземні сусіди чекають на ще більший бум школярів. Адже минулоріч багато наших дітей завершували навчання за українськими програмами дистанційно, натомість у 2022-2023 навчальному році учні здобуватимуть освіту в Польші в очному режимі.
Леся МІНІБАЄВА.
