Ліси Полісся славляться чорницею, а люди — роботящою вдачею. Нарівні з дорослими збирають ягоди і діти, аби мати свої гроші на кишенькові витрати. А ось дванадцятирічний Владислав Тарасюк із села Фаринки (на фото) не лише на морозиво, солодощі спроможний заробити грошей, а й на дороговартісну забаганку.
Хлопець щодня назбирує 25 кілограмів чорниць. Здавши ягоди заготівельникові, має кругленьку суму — понад півтори тисячі гривень.
Як розповіла бабуся підлітка Ганна Іванівна, показати свою фінансову незалежність від батьків стало головною мотивацією онука до праці. І хоч робота ця не з легких, втім скільки збереш, стільки й заробиш. Владик разом з дорослими прокидається спозаранку, взуває чоботи і гайда до лісу, бо такі затяті збиральники, як він змалку знають ціну кожної копійки.
— За виручені з ягід кошти онучок вже кілька років поспіль сам готує себе до школи. Від комплектів одягу — до канцелярського приладдя. Минулого року за власні заощадження купив собі велосипед, а цього року — дорогий смартфон, — тішиться здобутками улюбленого онука бабуся Ганна.
Але не лише одними заробітками переймається влітку Владислав. Щодень хлопець має обов’язок накосити худобі трави, нагодувати господарку. А нарвати вишень на варення — справа, закріплена виключно за ним. Із охотою пристане хлопець на підмогу й мамі, щоб наліпити вареників з чорниці.
— Але винятково із тієї, що назбирали батьки, бо ж свою треба здати на гроші, — жартує Владислав.
— Попрацювати удома, а потім гайнути до лісу — моє улюблене заняття, — зізнається хлопець. — Одних у ліс і силою не затягнеш, а я без нього й дня не можу. І ходжу не лише по чорниці. Ні спека не лякає, ні комарі. Те, що сезон чорниці добігає до завершення, не біда. Ось-ось достигне ожина. Завдяки щедрим дарам природи «ягідних» грошей на кишенькові витрати мені вистачить на цілий рік, — радіє Владислав.
Леся МІНІБАЄВА,
село Фаринки.
