Найближчої неділі, 19 червня, медики України відзначають професійне свято
На лінії фронту бойовий медик — перший рятівник життя і здоров’я для поранених бійців.
Одним із таких, що несе службу на медичному фронті, є лікар-хірург Камінь-Каширської ЦРЛ Андрій Журба. Цьогоріч своє професійне свято він зустрічатиме на передовій.
Уже другого дня війни, 25 лютого, Андрія Журбу покликали до лав Збройних сил України у складі 63-ої окремої механізованої бригади. Військове формування веде бої в південному напрямку країни, тож систематично потрапляє під артилерійські обстріли з боку окупанта, відтак постраждалих є чимало. Упродовж чотирьох місяців Андрій Анатолійович очолює медичний пункт бойового підрозділу, тож працює досить близько до лінії фронту, у небезпечній зоні.
— Евакуювати поранених з бойових позицій та привести їх до тями — першочергові основні завдання, покладені на медичну бригаду, — розповів у телефонній розмові “Поліссю” лікар. — Із початку російського вторгнення наша команда, як і багато інших на фронті, не була укомплектована належним чином. Проте зараз робота вибудувана за чіткими правилами: від першої лінії — до стабілізаційного пункту. Далі пораненого приймають лікарі так званих груп підсилення, а вже потім його доправляємо до мобільного госпіталю, затим — до медичних закладів найближчого міста. Волонтери доставляють нам необхідні ліки, інші медзасоби, тому на разі маємо з чим працювати. Натомість є проблема із санітарним транспортом. Постраждалих із поля бою доводиться евакуйовувати стареньким УАЗом. Звісно, це далеко не реанімобіль, втім змушені якось пристосовуватися до таких жорстких реалій, — ділиться бойовими буднями Андрій Журба.
Окрім всього військові медики зобов’язані навчити санітарів надавати першу медичну допомогу з послідовними інструкціями безпосередньо на полі бою. Адже досить часто трапляються випадки, коли на порятунок життя є лише кілька хвилин, вкрай важкі поранення вимагають швидко зупинити кровотечу, забинтувати рану, накласти фіксуючу пов’язку при переломах кінцівок тощо. І все це нерідко доводиться робити під свистом куль, вибухами мін, снарядів, бомб. У такі хвилини, коли боєць стікає кров’ю, медикам ніколи думати про безпеку свого життя.
Принагідно Андрій Анатолійович поділився розповіддю про випадок, що трапився з його вмілим учнем. Останньому пригодилася наука кваліфікованого медика. Користуючись настановами Андрія Журби, він врятував командира, котрий підірвався на ворожій міні.
Про прийдешній день медика, зізнається мій Герой, зовсім забув. Та й не до свята тут із квітами і урочистими промовами. Найбільше свято для медика на фронті — врятоване життя солдата, а ще бодай недовга тиха мить, аби згадати рідних і попросити в Господа захисту для себе і своїх побратимів.
Леся МІНІБАЄВА.
