Публікація у “Поліссі” від 12 травня ц.р. “Мати провела на війну четверо синів і внука” не залишилася не поміченою на інформаційному полі не лише району, Волині, а й загалом України. До редакції нашої газети, особисто авторки зворушливої публікації Лесі Мінібаєвої посипалися десятки телефонних дзвінків, звернень від друкованих і інтернет-видань з проханням дати дозвіл на її передрук. Воно й не дивно, чому таку увагу привернув матеріал з пересічної “районки”. Переконаний, що нелегко знайти ще аналогічний приклад загалом в Україні, коли з однієї сім’ї пішли на фронт захищати свою землю, свою країну аж п’ятеро найрідніших між собою людей. Сьогодні героїня нашої розповіді Любов Карпівна Смолярчук із Верхів ревно просить Господа вберегти життя її синам Анатолію, Павлові, Олександрові, Вікторові і внукові В’ячеславу. Завдяки їм, як і завдяки десяткам тисяч українських воїнів, ми бачимо над собою блакитне небо і незатьмарене від вибухів димом сонце, лягаємо ввечері спати з надією проснутися вранці і зустріти новий день. Погодьтеся, таким захисникам і таким матерям, які їх народили, ми маємо доземно вклонятися і молитися за їхнє здоров’я і життя.
Згадана публікація нашої кореспондентки побачила світ і на шпальтах шанованої на теренах Великої Волині газети “Волинь”. І нам дуже приємно, що героїня розповіді матір синів-соколів, які воюють із російськими зайдами-загабниками, Любов Смолярчук удостоєна обласної журналістської премії імені багатолітнього редактора “Волині” Степана Сачука “За служіння суспільству”.
Шановна Любове Карпівно, ВИ гідні цієї поважної відзнаки. Такі як ВИ і ВАШІ СИНИ з ОНУКОМ є гордістю України і її народу. Пишаємось ВАМИ Вітаємо ВАС!
Петро ТРОФИМЧУК.
