Передчасно відійшов у вічність учасник бойових дій російсько-української війни Петро Оліферчук із села Боровне, який тривалий час боровся із страшною недугою – раком слинної залози. Перестало битися серце Героя на 52-му році життя.
На фронті чоловік неодноразово рятував побратимів, евакуйовував поранених бійців, часто потрапляючи під обстріли й ризикуючи собою заради інших.
Його мобілізували у п’яту хвилю. Тривалий час він був механіком-водієм ТМР медслужби у 1-ій окремій танковій бригаді, яка стояла під Мар’їнкою, прикриваючи 15-ту окрему механізовану бригаду.
Хоч важко давалась адаптація до звичного ритму життя після повернення із АТО, він все ж зміг впоратися з труднощами цього непростого етапу, поринув у роботу. Та на цьому випробування для нього не завершилися: на чоловіка чекала чергова війна – із онкологією. Хвороба активно прогресувала: спочатку дещо змінилася мова, потім розмовляти взагалі стало вкрай важко.
Дізнавшись про захворювання на рак, боєць по статусу та по духу намагався приборкати біду самотужки, бо ніяково було просити про поміч. У боротьбі за повноцінне життя ресурси швидко вичерпались, але Петро Олександрович не здавався. Аби заробити якусь додаткову рятівну копійку, пособляв на будівництві. Хоча після хімієтерапій потребував цілковитого відпочинку.
Про недугу спочатку знали тільки рідні, пізніше довідався дехто з односельчан і товариші по службі. Вони першими прийшли на допомогу, з часом доєдналися інші небайдужі волиняни. Та попри підтримку людей подолати страшну хворобу чоловікові так і не вдалося. 12-го листопада його доленосна струна обірвалася.
Петро Оліферчук назавжди залишиться у пам’яті краян, рідних й побратимів хорошою людиною, добрим батьком, надійним товаришем та незламним духом бійцем по життю.
Іванна Гайдучик.
