Олексій Чикида (на фото) облаштував у рідному селі першу в районі, й третю в області, равликову ферму. Зараз площа господарства — декілька соток. Але в перспективі вона розшириться до півтора гектара.
Односельчан відверто дивувала поява такого царства молюсків на території населеного пункту: одні підтримували й казали «класно», а інші побоювались, аби ця живність не втекла з розплідника й не подірявила їхню капусту.
Від фельдшера до бізнесмена
Навчався хлопець в медколеджі на фельдшера. Пізніше закінчив факультет фізичної реабілітації у ВНУ ім. Лесі Українки. За спеціальністю не працював жодного дня. Одразу вирушив на заробітки за кордон, де зібрав стартовий капітал для започаткування власної справи.
«Цікавився молюсками ще юнаком, але тоді думав: ну хто їх буде в нас їсти, куди їх в Україні взагалі подіти? У 2019 році вирішив все ж поїхати на такий розплідник у Львівську область, там пройшов навчання. На той час якраз спростились торговельні відносини з Європою й стало зрозуміло, що можна експортувати товар туди», – пояснює молодий фермер.
Спочатку закупив 600 грамів маленького равлика, який щойно вилупився. З нього вийшло майже 500 кілограмів дорослих особин для розмноження.
Доглядати не важче, ніж за свинею
Збирав урожай на фермі восени. Молюсків вимив, просушив під вентиляторами і завіз на зберігання у спеціальні холодильники. Там вони перебували в стані анабіозу й повернулися у Видерту вже весною.
Тож перший етап репродукції Олексій розпочав тільки в 2020 році. До того часу за зиму облаштував для цього стару будівлю. Щоб розбудити черевоногих після сплячки, вимочував їх у воді при температурі 18-22 градуси. За кілька годин вони прокинулись, худі й голодні. Через дві доби господар поступово розпочав підгодовувати їх. Спочатку в раціон входила морква і спецкорм.
Відгодувавши за два тижні стадо, для нього поставили горщики із землею. Відчувши аромат торфу, дорослі особини відклали туди ікру та покинули посудини.
«Ікра нагадує клейкі кульки. Їх витягують з горщиків та кладуть у ланч-бокси із землею, орієнтовно по 10 «коконів» в один контейнер. З одного равлика виходить до 120 ікринок. Через 20-25 днів вони повилуплюються», – пояснює господарник.
Вирощують молодняк у відкритому середовищі. Олексій намагається організувати процес так, щоб стадо можна було одразу виселяти в поле, а не в теплицю: починає репродукцію не з лютого, а з кінця березня. За цей час готує ділянку, сіє спеціальний ріпак, яким харчуватимуться молюски.
На полі виставив у ряд щити, на яких житиме равлик й ховатиметься від палючих променів сонця. Адже ці тварини активні вночі, а вдень, зазвичай, відпочивають. Для піддонів видертець використовує переважно сосну, хоча можна й інше дерево. Під час спеки черевоногі не їдять. Тож оснастив систему поливу, якою скроплює територію, аби прискорити процес вигодовування. Завдяки цьому молюски виростають за три місяці до розмірів, яких в природі досягають роками. Корм нагадує борошно, в якому суміш різних рослин (кукурудзи, сої, кальцію). На тонну равлика його треба трохи більше тонни за весь сезон.
Аби ніхто з «чада» не втік, ділянку обгородив плівкою: натягнув цупку агротканину, по краях встановив дошки, внизу яких полив сумішшю солідолу з сіллю. Проте «дезертири» все ж траплялись, тож інколи доводилось з відром збирати їх по людських городах.
«Равлик не завдасть великої шкоди, на відміну від звичайних та рудих іспанських слимаків, які вважаються шкідниками навіть на нашій плантації. Тож для них вмонтовую пастки: пластикову пляшку закопую в землю, наливаю в неї трохи пива або чогось забродившого. Паразити активно сповзаються за ніч туди й назад вже не можуть виповзти», – поділився досвідом хлопець.
Через 3 місяці вже можна збирати маточне стадо – равликів, які будуть розмножуватися наступного року. Адже дозрівають вони по-різному: одні особини через три місяці, інші – через п’ять. У повністю статево дозрілого черевоногого мушля абсолютно твердіє й на краєчку утворюється загорнута губа.
«Зазвичай молюсків збирають до моменту, поки вони не відклали ікру. Бо якщо тримати його в полі до глибокої осені, то він вже спарюється. А це означає, що наступного року з нього користі небагато. Він вже не буде досить репродуктивним», – розповів фермер.
Вирощувати равликів, каже Олексій, не складніше, ніж свиню. Найважчий етап — репродукція та збір. Хоча на початках справи виникали й інші труднощі. Тривалий час шукав земельну ділянку під особисте сільське господарство. Зважився взяти заболочену місцевість неподалік від дому. Це зіграло з ним у поганий жарт: минулоріч після рясних дощів вода залила равликове поле.
«Виходжу вранці – а мої «моряки» плавають. 10 літ не було на цій ділянці води взагалі, а тут тільки-но обробив поле – його затопило. Десь половина стада пропала», – бідкається хлопець.
Наші равлики їдуть у Францію, Іспанію, Італію
Хоча багато равликів загинуло й частину з них Олексій відібрав на маточне стадо, все ж вдалося продати 1,5-2 тонни врожаю.
«Через пандемію якраз всі кордони закрилися. Ціна впала й становила собівартість равлика (а це десь 30 гривень за кілограм). Аби не ризикувати, цієї весни вже не запускав молюсків у поле. Лише вивів маточне стадо, яке планує розводити наступного року. До того ж, заздалегідь підготував належним чином земельні угіддя, аби не повторилося історії з підтопленням», – пояснює він.
Цьогоріч ціна зросла й коливається від 2 до 2,5 євро за кілограм, ринок налагоджується. Хоча до карантинних обмежень в Європі його можна було продати й за 7-15 євро. Молюсків перед експортом сортують. Ті, які схудли й сховалися глибоко в мушлю, — другосортні, коштують дешевше.
Малі фермерства доставляють своїх равликів у так звану мінікооперацію, звідки величезна партія вже експортується за кордон.
«Везуть наших равликів переважно у Францію, Іспанію, Італію. Хоча в цих країнах достатньо власних ферм, однак там це неприбуткова справа для їхнього рівня економіки. А от для нас виручені кошти за молюсків – хороший заробіток», – зазначає 26-річний бізнесмен.
На початкових етапах, зауважує молодик, чимало інвестицій йде на облаштування території: на дерево, труби для поливу, свердловину, оформлення земельної ділянки, її облагородження.
Цей рік Олексій використав на формування маточного стада та збір додаткового капіталу на майбутнє. Якщо все вдасться, то наступного року планує організувати фермерське господарство на 1,5 га, з якого зібрати до 10 тонн молюсків. Тому має намір встановити власні морозильні камери для зберігання. Можливо, навіть організує екскурсії для туристів.
М’ясо дуже корисне й омолоджує організм
Вперше Олексій скуштував молюсків під час навчань на Львівщині. Тоді настільки їх вподобав, що з’їв навіть порції інших учасників групи. Вже неодноразово готував равликів вдома, інколи його сім’я запрошує й друзів поласувати середземноморським делікатесом.
“Равлики не мають власного смаку – його надає соус. Кожен по-своєму оцінить цю страву, бо вона – особлива. І, звичайно, все від рецептів залежить. Головне – добре проварити їх м’ясо! – наголошує він. – Весь процес займе кілька годин, тому готувати їх часто навряд будете”.
Рецепти приготування, зазначає хлопець, різні: по-бургундськи, по-лімузинському, по-дижонському, з сиром горгонзола, в’яленими помідорами та часником, що на смак нагадує борщ. За кордоном багато гурманів полюбляють запивати цей делікатес білим вином. М’ясо равлика додають також у салати, паштети. Воно дуже корисне, багате магнієм, кальцієм та амінокислотами, вважається афродизіаком. Окрім того, це дієтичний продукт, збагачений білком, регулярне вживання якого омолоджує організм. Тож видертський фермер рекомендує кожному хоча б раз спробувати молюска.
Улюблений рецепт від Олексія
Опускаємо равликів в окріп, проварюємо 5 хвилин. Після цього їх очищаємо: витягуємо тіло з мушлі, відрізаємо шлунок й відділяємо ніжку, яку проварюють чи просмажують ще зо 2 години. Поки філе проходить термічну обробку, «будиночок» також ретельно промивають кип’ятком. Після чого його начиняють відвареним м’ясом й заливають порожнини соусом.
Готуємо соус: перемішуємо до консистенції пасти масло, петрушку, часник, різні спеції.
Зверху зафаршировані черепашки присипають сиром й ставлять на 10-20 хвилин у гарячу духовку.
Подають страву з грінками: вміст мушлі виливають на скибки й так споживають.
До речі, у європейських країнах коштує такий делікатес недешево. У мушлях з соусом – від 950 гривень, філе – від 1000 гривень за кілограм.
Іванна Гайдучик, село Видерта.
Фото із архіву
Олексія Чикиди.
