Андрію Вознюку із села Щитинь нещодавно виповнилось 28. Він рано визначив для себе пріоритети і зробив впевнені кроки до успішного майбутнього. А обрав непростий шлях – адвокатуру і кримінальне право. Наразі Андрій – партнер Адвокатського об’єднання «Покутній та партнери», член Національної асоціації адвокатів України, адвокат Ради адвокатів міста Києва. Фактично за неповні 2 роки самостійної адвокатської практики він виступав у судах усіх рівнів у господарських, адміністративних та, звичайно, кримінальнах справах. А ще — у Верховному Суді та Об’єднаній палаті, ставши учасником формування судової практики. Також у провадженні є його звернення до Європейського суду з прав людини.
Андрій Вознюк зрозумів ще в 9 класі, що хоче отримати юридичну освіту. Щоправда тоді мріяв працювати слідчим у поліції. Робота юриста здавалася йому занадто широкою, тож збирання доказів і розшук злочинців видавалися значно привабливішими. Власне тому й вибрав за основу кримінальне право у Національній академії внутрішніх справ, студентом якої прагнув стати. Як варіант розглядав роботу в суді, але, мабуть, жодного разу не замислився над адвокатською діяльністю. Та й знав про цю професію хіба що з фільмів і новин. Однак, коли навчався на перших курсах, викладач кримінального права озвучив річ, яка різко змінила Андрієві погляди: яким би хорошим не був слідчий, будь-яка помилка зведе його роботу нанівець, якщо він натрапить на хорошого адвоката. З цього часу юнак зрозумів, що все-таки хоче бути адвокатом. А вже з 3 курсу почав працювати помічником юриста, який практикував індивідуально. 
Коли випустився з університету, уже мав до 4 років досвіду, але найголовніше – уявлення про практичну діяльність. З часом склав кваліфікаційний іспит на право зайняття адвокатською діяльністю і отримав свідоцтво. Тож з 2019 року його робота вийшла на новий рівень.
Про те, як бути молодим столичним адвокатом, – з перших вуст.
— Пане Андрію, чи можна про студента Андрія Вознюка сказати, що він “кримінальне право вчив, як табличку множення”?
— Так. Я розумів, що без знання теорії не зможу ефективно працювати практично, тому знаходив час для навчання. Мені було цікаво все, адже мав ціль – зрозуміти. Допомогло й те, що рано почав працювати. Бачив, як ці знання можуть і мають застосовуватися. Коли виникне неочікувана ситуація, ти не сядеш і не будеш вчити. Якщо не знаєш де знайти, тобі ніхто не дасть часу подумати чи повернутися і дочитати. Від того, як ти знаєш, залежить ефективність твоєї роботи.
— Кажуть, що хороший адвокат – це хороший психолог.
— Теорії у нашій роботі замало, наперед виходять особистісні якості, досвід. Як ти себе поводиш перед клієнтами, опонентами, прокурорами, судом. Найголовніше – це вміння спілкуватися і контролювати емоції, складати стратегію захисту, бути людяним і мати гнучкий розум. Якщо в якомусь аспекті просідаєш – тебе дотиснуть. А ще важливо заслужити довіру клієнта.
— На вашу думку, чи має адвокат право на помилку?
— Коли на тебе повністю лягає відповідальність за здійснення захисту, тоді по-справжньому розумієш усю суть адвокатської професії. Кожен неправильний жест, кожне неточне чи помилкове слово здатне все зруйнувати. Я завжди порівнюю роботу адвоката кримінального права з роботою хірурга: десь не там різнув — і не заживе. Усе відбувається поступово, але повернутися назад неможливо у більшості випадків. Сторона захисту також має право ініціювати додаткові слідчі дії, допити, вилучення документів, слідчі експерименти, – головне нічого не пропустити і вміти цим правильно скористатися.
— Кваліфікація визначає імідж адвоката?
— Ти маєш постійно показувати свою експертність і кваліфікацію. Відгук підзахисного – найпоширеніший інструмент пошуку нових клієнтів. Для великих справ адвокатів знаходять винятково за рекомендаціями. Лише коли тебе порадять, люди можуть реально прийти і довірити тобі свій захист. Бо від цього, грубо кажучи, залежить будуть вони завтра на волі чи ні, за що опиняться за ґратами, чи їх з достатнім обґрунтуванням притягнуть до відповідальності, чи взагалі без нічого.
— Чи може адвокат вибрати собі справу?
— Ти не знаєш, яка до тебе завтра справа потрапить, – людина знаходить адвоката. Здавалося б в аналогічній ситуації потрібно повестися по-іншому, бо насправді однакових справ не буває. Усе глибоко індивідуально і ти не знаєш, коли і що тобі знадобиться.
Кажуть, що адвокат працює 24 години у добу упродовж семи днів тижня. І це правда. Можуть навіть глибокої ночі зателефонувати і повідомити про обшук, можуть і справи розглядатися роками. Але апріорі неможливо брати багато клієнтів. Ти можеш взяти тільки те, що спроможний осягнути. У мене в загальному провадженні одночасно було до 10 справ. Останнім часом це більше злочини економічного спрямування, хоча є й загальнокримінальні злочини.
— Робота адвоката абстрагована від ярликів і умовностей?
— Адвокат наділений функцією захисту і повинен бути максимально об’єктивним до особи, якою б вона не була – їй законом гарантоване право на захист. Чи клієнт винен, добра він людина чи ні вирішувати не нам. Судити її буде суд, обвинувачуватиме прокурор, але для дотримання правосуддя має бути й захист. Наше завдання — захищати. І неправильно вважати, що якщо адвокат захищає «погану» людину, то він теж поганий.
Правосуддя – це постійний конфлікт, у якому адвокат має прослідкувати, щоб процедура відбулася належним чином, і, одночасно, не заподіяти шкоди собі.
— Складні справи завжди резонансні?
— Ні, буває, що про судові розгляди ніхто не знає, але вони неймовірно цікаві й об’ємні у професійному плані. Резонансні справи насправді залежать від суспільних коливань, висвітлення у медіа. Зараз такими часто стають ті, що слухаються Антикорупційним судом. Я працюю здебільшого з економічними злочинами і можу впевнено сказати, що це не завжди мільярдні суми і не завжди людина винна у розтраті.
***
Для тих, хто боїться ризикувати: свого часу колишній школяр Андрій Вознюк ішов у невідомість, але знайшов своє покликання. Тепер він горить адвокатурою і не уявляє себе в іншій ролі. Наступна сходинка – досягнути такого рівня кваліфікації, щоб у найбільш складних справах і здобувати позитивний результат. Вчитися і працювати з кращими. Це важче, але значно цікавіше. Тим паче, що тяжко не означає неможливо. Нехай щастить!
Іванна ВЕЛИЧКО.
