Занедбаний обеліск Слави у Черче із поваленою огорожею, що вкрилася іржею, із почорнілими плитами, на яких стерті надписи, – свідчення неуваги і неповаги до пам’яті героїв. На запитання “Чому так?” мав би відповісти колишній багаторічний очільник місцевої сільської ради Анатолій Соколов.
Так вважає ексдепутат сільської ради Анатолій Дзенік. Він стверджує, що неодноразово закликав колишнього сільського голову Юрія Соколова зініціювати наведення ладу біля пам’ятника у центрі села. Зрештою вказував на проблемне місце і в публікаціях на сторінках газети «Полісся». Однак огорожі ніхто так і не полагодив.
— Сільському голові було байдуже до того, у якому стані це місце, бо дбав лише про власні інтереси. Навіть в останній рік свого головування він не зміг з користю використати кошти сільського бюджету. А були ж і вільні залишки, і дохідна частина виконувалася, не зважив за потрібне зробити бодай щось корисне для громади, як, доречі, і деякі депутати — висловлює своє обурення Анатолій Васильович.
За словами чоловіка, цим обеліском Слави увіковічнено пам’ять 24 односельців, «які загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни», та 16, які загинули, як зазначається на стелі, «від рук буржуазних націоналістів» (до речі, в Україні виведено із вжитку словосполучення «Велика Вітчизняна війна», замість нього вживається “Друга світова війна. А ось присутність на обеліскові словосполучення «які загинули від рук буржуазних націоналістів» взагалі викликає подив. “Буржуазні націоналісти” — це ярлик радянської системи, яким остання затаврувала борців за вільну Україну. Варто звернути на це увагу. Бо сам цей факт може тішити лише наших ворогів).
— Сам монумент зберігся наче непогано. Але от на плитах, що розміщені на землі, написи через те, що довгий час не поновлювалися, зникли взагалі. На трьох із них хтось причепив таблички з іменами героїв та зазначенням місця поховання. Очевидно, це зробили рідні загиблих. До решти нікому немає діла. Але ж доглядати за цим обеліском — наш священний обов’язок, данина пам’яті перед тими, хто захищав наш край, — каже Анатолій Дзенік.
Зрештою, можливо, багато хто вважає, що подібні пам’ятні місця занадто дихають радянською епохою, а тому і ставлення до них уже не те. Але ж поржавлена, повалена огорожа біля обеліску не свідчить про зміну світогляду, а про безгосподарність та байдужість. Бо ж є чимало позитивних прикладів, коли подібного роду проблеми громади вирішували і самостійно. Достатньо було чийогось заклику і люди гуртувалися та бралися за справу. Імовірно, і в Черче знайдуться ентузіасти, яким під силу буде облагородити обеліск, щоб не соромно було у День пам’яті та примирення, у День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні принести сюди квіти та вшанувати подвиг воїнів і жертв війни заради мирного майбутнього.
Тетяна ПРИХОДЬКО,
село Черче.
