Днями стояла і милувалася, як над Каменем-Каширським линуло чотири ключі диких гусей. На своїх крилах несли весну. Але чогось така тривога душу проймала, що годі й висловити. Птахи пролітають тисячі кілометрів, на них всюди чекає небезпека, випробування. Але, здолавши все, вони і тут не мають спокою: як не вогнем, то кулею нищать їх «дикі люди». Вбивають звірів у лісах, птахів на водоймах, мешканців польової природи… Так і хочеться прокричати: «Люди! Схаменіться!»
Щороку навесні начебто дбайливі господарі спалюють суху рослинність на своїх полях, сінокосах. Але вони навіть не задумуються, скільки шкоди заподіюють птахам, тваринам і всій природі. Бо ж гинуть у тому вогні маленькі зайченята, які щойно з’явилися на світ, їжачки, нищаться кубла птиці, яка готується вивести пташенят. Пошкоджуються і паростки тієї ж трави.
Люди! Не паліть!
Час від часу зустрічаю одного мисливця. Пишається. Мовляв, он який мастак. Але які ж то насправді люди мають таланти! І разом з тим не нашкодять ні тварині, ні пташині. А вони бач влучно вміють стріляти, знають де пастки розставляти. Милуватися природою треба. Берегти її і захищати. Як он у європейських країнах. Браконьєри ж навіть не задумуються над цим.
Люди! Не стріляйте!
Мені вже майже 80 років. Переосмислюю життя і ніяк не зрозумію: чому нашим людям не вдається збагнути, що з природою потрібно жити в гармонії?
Наболіло.
Марина Літинська,
жителька м. Каменя-Каширського.
