З урочистостями, подарунками та піснями провели на заслужений відпочинок поважну фельдшерку Лідію Максимець із Бузак
Більше шістдесяти років Лідія Максимець присвятила медицині. Сьогодні шанована фельдшерка хоч і не збирається здавати своїх позицій у лікувальній справі, однак офіційно йде на пенсію. Урочисту мить у день проводів словами вдячності та сердечними привітаннями доповнили голова представницького органу Камінь-Каширщини Віктор Сус та керівник ЦПМСД Ігор Соловей, голова профспілкового комітету ЦПМДС Володимир Багнюк. Гості презентували непохитній і сильній духом жінці подарунки та квіти, побажали многих літ життя, сповненого приємними подіями.
Будучи ще зовсім юною, Лідія Максимець за розприділенням прибула до Бузак із Чернігівщини. Саме у сільському ФАПі розпочинала свій професійний шлях. Як нині ствержджують її односельці, має жінка божий дар, властивий не кожному лікареві. Бо ж так як вона з точністю визначить хворобу, зробить укол чи перев’язку, зуміє не кожний. “Після встановленого Лідою діагнозу і Київ не поправить”, — переконують місцеві мешканці.
Початок її професійної діяльності, розповідає сільська медичка, припав якраз у розпал дифтерії у районі, був навіть смертельний випадок. Виникали різні інфекційні захворювання як то поворотний тиф. Приїздили тоді, пригадує Лідія Михайлівна, навіть лікарі зі Львова, спільно з якими вона досліджувала причини повторного спалаху недуги у наших краях. І хоч, зізнається, пережила чимало труднощів у відповідальній місії рятувати людські життя, попри свій поважний вік (а виповнилося Лідії Михайлівні 78 років), активна та принципова сільська медичка не йме віри, що настав час для відпочинку. Не зважаючи на останній свій офіційний робочий день, Лідія Максимець їздила на виклик до хворого, бо “мала особисто пересвідчитись чи все гаразд із пацієнтом”.
Упродовж тридцяти років Лідія Максимець була учасницею місцевого колективу художньої самодіяльності “Берегиня”. Тож цілком зрозуміло, чому учасниці ансамблю прийшли привітати свою колегу по пісні. Лідія Михайлівна підспівувала разом із ними в унісон журливих прощальних пісень…
Леся Мінібаєва,
село Бузаки.
