Нині фермер-початківець стверджує, що альтернативу більш затребуваної, кориснішої та смачнішої ягоди годі знайти
Ще кілька років тому лохина не була настільки широковідома на теренах району, де одвіку звикли до чорниці. Втім, останнім часом вітамінну ягоду в нас вирощують десятки господарств. Невеличке землеробське угіддя журналісти Полісся забачили у селі Залаззя на Камінь-Каширщині. Там багатодітна родина Романовичів упродовж трьох років натхненно трудиться на лохиновому полі.
Як розповідає Микола Романович, перебуваючи на заробітках у Білорусі, ідею вирощувати лохину запозичив від тамтешніх сільгоспвиробників. Це може бути доволі прибуткова справа, переконує фермер. Тому у подальшому планує розширювати існуючі території насаджень.
“На лохину тепер збільшується попит. І в перспективі є можливість розвивати такий лохиновий бізнес”, — розмірковує.
Здебільшого, корисну ягоду Романовичі використовують для власних потреб: так би мовити, підвищують свій вітамінний запас. Плоди, ті, що опадають з куща — висушують, натомість зірвані заморожують. Хоча налагодили і збут.
Відтак селяни планують розвивати ягідництво й надалі. За словами Миколи Романовича, доглядати за рослиною не клопітка справа. Головне — підібрати сприятливе місце для її посадки у відповідний грунт. Сама ж ділянка, тим часом, має бути розташована дещо на підвищенні, аби у дощову пору на ній не затримувалась вода. Бо від надмірної кількості вологи, рослина може загинути. Аж надто примхлива та вимоглива лохина в цьому сенсі.
«Вода, зволожуючи грунт, має проходити транзитом, інакше її залишки можуть спричинити гниття корінців рослини. Потрібно крім того, уникати рясного поливу листя. Адже коли води забагато, кущі рослини можуть “захворіти”, — зауважує господар.
Він знає, що лохина любить кислі грунти, а тому час од часу довозить лісову землю з шипхою на плантацію, підсипає щільненько, таким чином грунти відновлюють свій ресурс. До того ж, це слугує органічною підживою для рослини. Все ж, з часом грунт виснажується, а родючість знижується. Відтак згодом додаткового підживлення не уникнути.
«Відомо, що лохина досить морозостійка рослина, вона здебільшого вирощується в Канаді та Північній частині США, тому погодні умови українських зим не є для неї згубними. Зараз рослини почувають себе досить комфортно і чекають весни. А ми тим часом готуємось до нового сезону», — продовжує вводити в курс справи Микола Васильович.
Отож поки лохина відпочиває сім’я приступає до іншої справи — облаштовує зимову теплицю для вирощування овочів у ній.
«Проєктом новозбудованої конструкції передбачено спорудження великого приміщення з товстими стінами, добротним фундаментом та прозорим дахом. Оснащене відповідною вентиляцією. Усередині теплицю обігріватиме котел. Тут круглий рік плануємо вирощувати різноманітні овочі», — висловлює наміри співрозмовник.
До речі, на Волині зосереджено близько 200 га плантацій лохини. Натомість лідером з вирощування корисної ягоди є Житомирщина. За підрахунками експертів для того, щоб повністю задовольнити попит на лохину площа насаджень повинна досягти 8 тисяч гектарів. Наразі попит на ринку покривається в основному за рахунок імпортних поставок. Через високі стандарти, до яких європейські виробники вже пристосувалися, положення їх експортерів буде більш вигідним, аніж у новачків з України, проте це справа досвіду і часу.
Леся Мінібаєва,
с.Залаззя. Фото автора.
Передрук матеріалів без дозволу редакції заборонено.
