Між селами Великий та Малий Обзир замість дерев’яного мосту влаштували металевий. Більше 20 метрів довжиною та 4 метри шириною. Тепер ним навіть вантажівки можуть їздити.
Потреба у встановленні тут надійної переправи виникла давно. Ще відтоді, як на початку двотисячних років охочі до легкої наживи (мисливці за кольоровим металом) за одну ніч викрали звідси понтонну алюмінієву конструкцію, котра довгі роки надійно служила селянам.
Через брак коштів у скарбницях органів місцевого самоврядування натомість зробили лише дерев’яного моста. З року в рік він під впливом різних факторів зношувався, потім знову ремонтувався.Зокрема, у 2016 році тут провели відновлювальні роботи загалом приблизно на 30 тисяч гривень. Це були кошти сільської ради та в тому числі 7 тисяч гривень районної ради. Будматеріалами частково забезпечили камінь-каширські лісгоспи, долучилися до справи місцеві селяни і переправа була оновлена.
Зрозуміло, що за роки міст знову втратив свою надійність і питання його ремонту набуло нової актуальності.
— Цей міст дуже важливий для селян. Це, так би мовити, шлях до цивілізації, — каже староста Великообзирського старостинського округу Василь Смолярчук.
Адже по той бік річки проживає близько трьох десятків селян, які не мають там ні магазину, ні медпункту, ні будь-яких інших установ. За медичною допомогою змушені звертатися у сусідні населені пункти, по продукти також. Навіть кладовища у цьому невеличкому селі немає. Малообзирські діти щодня повинні добиратися у Великй Обзир до школи.
— Ми не могли не подбати про встановлення тут через Стохід надійної переправи. Адже без неї жителі цілого села залишилися б сам на сам зі своїми проблемами, — аналізує сільський голова Гуто-Боровенської ОТГ Михайло Оліферчук.
Михайло Іванович добре розуміє тривоги селян, бо й сам живе в глибинці. А тому відколи очолив ОТГ, намагається, щоб у кожному куточку об’єднаної громади відчули новий ритм життя.
— Виокремивши важливі питання для кожного населеного пункту ОТГ, які потребували рішення, зваживши фінансові можливості, ми знали, що буде непросто всі їх реалізувати. Але коли є мета та відповідальність перед своїми виборцями, знаходяться і шляхи реалізації найскладніших проєктів. Так є і у випадку із мостом між селами Малий та Великий Обзир. Ми поставили ціль і спільними зусиллями її досягли, — каже Михайло Оліферчук.
Отож розробили проєкт нового мосту та виготовили металеву конструкцію у Києві. Вартувала вона місцевому бюджетові 200 тисяч гривень. Власник фірми, яка цим займалася, а він, до речі, наш земляк – виходець із села Піщане, забезпечив надійну його доставку. Камінь-каширські лісгоспи, Городоцький лісгосп та Волинський військовий допомогли із деревиною, а місцеві жителі на чолі із старостою облаштували переправу.
— Наші селяни натхненно трудилися тут майже тиждень. Спочатку розібрали залишки старого, водолази на наше прохання обстежили дно і звідти також дістали рештки, тоді позабивали металеві палі, в середину яких залили бетон. Затим за допомогою підйомного крана встановили виготовлену металеву конструкцію. Потім виклали настил із дерев’яних брусів та встановили поручні. Увесь це час жінки підтримували чоловіків, які тут працювали, та по черзі готували їм обіди, — розповідає Василь Смолярчук.
Взагалі між Великим та Малим Обзиром на одному шляху аж три мости і всі вони дотепер були дерев’яними. Нині реконструювали лише третій – найдовший.
— Цим старим зогнилим мостом було вже страшно не те що їхати, а й іти. Сьогодні новий міст надійно витримає будь-яку техніку. Його вантажопідйомність до 20 тонн. А тому і швидка при потребі гарантовано доїде, і пожежний автомобіль, якщо, не доведи, Господи, щось трапиться. Згодом, якщо фінансові справи буду не гіршими, будемо працювати над тим, щоб й інші мости оновити, — зауважує Михайло Оліферчук та висловлює безмежну вдячність за виконану роботу усім, хто долучився до неї.
Тетяна ПРИХОДЬКО.
