Сьогодні усі невтомно готуються до місцевих виборів, у місцевому політикумі Каменя-Каширського ніби як завжди нічого нового. Одні і ті ж обличчя. Але ця осінь багата на несподіванки і дуже часто в політичних колах Волині звучить ім’я керівниці районного відділу державної виконавчої служби, громадської активістки Любові Балицької (на фото).
Отже, довго не роздумуючи, ми вирішили навідатися до Любові Антонівни на чашечку кави і саме з її уст почути про плани на місцеві вибори.
Пані Любов тисне руку та привітно усміхається, готує каву.
— Чому саме кава?
— Більше люблю чай, але із-за напруженого графіка більше п’ю кави.
— Кава з коньяком?
— Ні (співрозмовниця усміхається та помітно жвавішає), в мене завжди було табу на алкоголь, цигарки тощо. Надаю перевагу здоровому способу життя, найшкідливіша звичка – це кава з молоком. В колективі дотримуємося того ж режиму.
— Коли зустрічаєш Вас у місті, то найчастіше бачиш у компанії чоловіка та дітей. Розкажіть Вашу історію.
— Мій чоловік виріс у Києві. У 2005-му я навчалася в університеті в столиці, а Сашко там жив, через спільних знайомих познайомилися. Одружилися у 2009 році. Коли побралися, чоловік ще рік часу працював у Київметробуді, пізніше переїхав жити до Каменя-Каширського. Зараз він працює у місцевому автодорі, любить те, чим займається. Разом виховуємо два сини та доньку. Живемо спільно з моєю мамою, вона нам дуже допомагає у вихованні дітей. Завдяки їй ми себе можемо реалізувати у професійній сфері.
— Минулого року Ви балотувалися за списками Самопомочі до Верховної Ради. Чому саме Ви?
— Я пройшла праймеріз і за мене проголосували члени партії зі всієї Волинської області.
— Все ж таки вернемося до початку. Ви будете балотуватися на голову Камінь-Каширської ОТГ?
— Так, буду. Я народилася у Камені-Каширському, тут навчалася у школі, тут працюю. Я є керівником районного рівня, у селі Ворокомле народилася моя мама, у Воєгоща — тато, у Брониці — дідусь. За Польщі мій дідусь був солтисом, теж був таким бунтівником, як я. Мабуть, генетика багато залишає слідів. За Польщі моя родина володіла великими земельними наділами, які відібрала радянська влада. Сьогодні, після ухвалення закону про ринок землі, в мене є хвилювання, що мої земляки так само можуть втратити найдорожче, що у нас залишилося, — землю. Поки в нас є земля — є вектор для розвитку, втратимо — залишимося без нічого і нікому не потрібними. Я часто по роботі буваю у кожному селі майбутньої ОТГ і знаю проблеми.
— Чому ви, будучи юристом, не повернули землі, яка за Польщі належала Вашій родині?
— Україна не прийняла закону про реституцію землі. Замість захисту прав приватної власності сучасна Україна, навпаки, де-юре і де-факто майже повністю визначала правомочність політики грабежів приватної власності радянською владою. Сьогодні в мене є побоювання, що історія знову може повторитися.
— У Вас є команда?
— Я формую команду у міську раду з фахових людей. З досвідчених, а також молодих. Чиновнику треба зрозуміти, що він не вічний на своєму робочому місці, тож хороший керівник завжди готує собі заміну. Так було і в моєму випадку на роботі.
Середній вік працівників у Камінь-Каширській ДВС становить 32 роки і я вже розумію, що в колективі не вистачає молодої людини після університету. Молодь є генератором ідей.
— Сьогодні про Вас говорять як про людину, яка здатна зробити громаду успішною. Отож що ви вважаєте найголовнішим у роботі мера?
— Бажання зробити місцеву владу прозорою та відкритою, пропорційно по всій території ОТГ вирішувати проблеми, а не лише в центрі. Бути принциповим і подавати приклад чесності і порядності іншим посадовцям ОТГ, депутатам. Якщо прийде мер та покаже приклад непорядності для інших – це стане великою проблемою у розвитку громади.
— Бажаємо Вам успіху.
— Дякую. Вірю, що ми побудуємо успішну громаду, про яку заговорять на всю Україну та у якої перейматимуть досвід. Старт уже відвоювали, тому продовжуємо боротися.
Спілкувався Іван СЕРГІЙЧУК.
Передрук або використання у будь-якій формі матеріалу без письмової згоди редакції заборонено!
