Вони обходили чи не всю Камінь-Каширщину, підкорили найвищі вершини Карпат і знають справжній смак відпочинку на природі. Група завзятих мандрівників-учнів міської школи №2 під керівництвом директора станції юних туристів Івана Тищука та його колеги Василя Трофимчука збиралася вкотре відвідати гори, влаштувати похід вздовж моря, а опанувала… сплав на байдарках річками рідного краю. Зізнаються, сплав припав до душі, тільки затяжний дощ змусив заздалегідь зійти з дистанції. Попри це, школярі рішуче налаштовані продовжити свою подорож найближчим часом.
Обраний маршрут гуртківці уже проходили пішки, тож подивитися на все з води викликало неабиякий інтерес. Почали з рідної Турії, перейшли Прип’ять, входили в Білоозерську водоживильну систему Дніпро-Бузького каналу та національний природний парк «Прип’ять-Стохід». Їхні весла купалися у водах озер Святе, Волянське, Біле. Ішли 6 днів, подолали 75 кілометрів зі 150 запланованих. Маршрут було затверджено обласною комісією і все було розплановано до деталей. Хоча, звичайно, не обійшлося без сюрпризів: і дощ настигав, і доводилося гребти не тільки веслами, але й руками.
У складі групи було 8 учнів і 2 інструктори. Ішли чотирма байдарками. Ночували в наметах на мальовничих берегах, в перервах – грали ігри, ділилися цікавинками. Денні переходи коливалися від 10 до 30 кілометрів залежно від течії та погодних умов. Ще в Мильцях застав дощ і не могли по плану вийти на маршрут. На день перепинив дощ і в Бузаках. Попри це подорож видалася надзвичайною.
– Насправді, водний похід хотіли влаштувати уже давно, але байдарок не було. Якраз випала нагода «позичити» у Луцьку. Сплав цікавий, але передбачений для учнів 9-11 класів, адже треба бути загартованим і мати силу гребти, не боятися води, – ділиться досвідом Іван Степанович. – Це перший водний маршрут і ми проклали його самостійно. Дітям особливо сподобалося на Білому озері. Якраз потепліло, могли покупатися. Увесь маршрут ішли завантажені і лише під кінець змогли оцінити, як легко іти без речей.
Це було щось більше, аніж туристичний сплав і знайомство з історичними пам’ятками. Це – похід з півдня на північ усім «новим» районом. Стартували від Миколаївського Милецького чоловічого монастиря біля Личин, де, між іншим, межа Ковельського і Старовижівського районів. Саме тут починається Камінь-Каширщина. А фінальною локацією обрали Сваловичі – край Любешівщини і найнижчу точку Волині.
Для охочих помандрувати – підказуємо: на озерах району надзвичайно романтичні краєвиди, особливо незаймана природа – біля Датиня, а на території нацпарку дуже багато чапель і диких качок, пеліканів, лебедів. Там непрохідні болота і тільки йдучи по річці можна по-справжньому оцінити їхню красу.
– На Камінь-Каширщині можна розробити багато туристичних маршрутів для водних сплавів. Навіть по Циру, незважаючи на те, що річку називають мілкою. Від Ворокомле вона глибша. Байдарці, аби пройти, достатньо 20 см глибини, – Іван Тищук уже зажив слави профі в мандрівках, тож його висновки не викликають жодних сумнівів.
***
Серед дитячих походів Камінь-Каширщина – у трійці лідерів в регіоні і по Україні. Тож юним мандрівникам та їхнім наставникам хотілося б «рости», розвивати ще й водний туризм. Сподіваємося, влада підтримає ентузіастів і невдовзі район гучніше заявить про себе.
Іванна ВЕЛИЧКО.
Передрук або використання у будь-якій формі матеріалу без письмової згоди редакції заборонено!
