Чимало камінь-каширців, котрі мешкають у малогабаритних квартирах, та молоді сім’ї, які взагалі не мають власного житла, мріють про свій будинок. Земельну ділянку під забудову в Камені-Каширському вони можуть отримати залежно від фінансового становища: є кошти — є можливість купити землю, а немає — доведеться чекати своєї черги на безкоштовний клаптик в 10 соток, який можна отримати згідно закону. Саме тому жителі з нетерпінням чекають коли ж будуть розроблені проекти забудови нових кварталів міста.
Як вже повідомляла наша газета, ще минулоріч міська рада розробила за свій кошт документацію на другу частину мікрорайону, який має назву на “Льонозавод”. На одному з останніх засідань профільної депутатської земельній комісії міськради землевпорядник Володимир Величко озвучив для присутніх депутатів та журналістів кількість наявних тут земельних ділянок. Загалом, їх — 207. Учасникам АТО, за словами Володимира Карповича, вже роздали практично півкварталу — воїни та родини загиблих бійців отримали тут 73 ділянки. 10 наділів зарезервували міські депутати на продаж, аби таким чином наповнити казну міста. Решту — залишили жителям, які написали відповідно заяви на виділення тут землі під забудову.
Олесь Федорович.
Добру справу зробили в міськраді, роздавши земельні ділянки атошникам. Разом з тим, варто планувати забудову міста з врахуванням потреб наступних поколінь. Зокрема, на Поліссі нема більш перспективної і прибутковішої галузі аніж льонарство, відтак є потреба зберегти льонзавод та площі навколо нього для відновлення його роботи з переробки льону. Бо рано чи пізно життя за рахунок перепродажу товару,гендлярств, як це є нині, кане в Лету, прийде час товарного виробництва на зразок Польщі, Туреччини, Китаю. Зрозуміло, що зі своїми особливостями та пропорційно до кількості населення. А близорукість в генеральному плануванні в Камені очевидна. Так, без врахування перспективи роздали землю навколо Підцир’ївського кладовища, забудова підійшла впритул до центрального кладовища біля краєзнавчого музею тощо. Жити варто не тільки сьогоднішнім днем і свіжою копійкою, яка падає з ділянок під забудову поблизу міста та центральних доріг…
Шановний говорити сьогодні про льонарську галузь сьогодні а надто в перспективі на завтрашній день це принаймі шанувати вчорашній “радянський” льонзавод. Тільки виключно людина “радянської” закваски керівник не дав чи не зміг його роздерибанити до останьої копійки або колони і тому він стоїть як пам”ятник майбутнім поколінням, про те що на жаль “радянські” опікувалися не тільки своїм духовним єством але й економікою та життям держави. Ось і тому у принципі Вам “Декомунізація” тільки для того, щоб стерти Вам останнє що може Вам нагадувати “радянське” минуле оскільки на жаль українська держава сьогодні програє серед вибору старшого покоління, а молодим і поготів. Якщо читати історію то раніше завжди рівень підвищення промисловості порівнювався з 1913р., потім пригадую з довоєнним, а потім якийсь там десь 60-чи 61-м. Але наша так звана молода держава навіть не може порівнятися з бувшою УРСР оскільки сама відкинута на довгі роки назад. Ось у чому проблема, що так зване минуле як більмо у оці зараз перед молодою українською владою і на жаль багато хто говорить про те, що у так званому “радянському” періоді було краще, затишніше і більш-менш пристойніше ніж зараз і тому цей Закон у першу чегу для того щоб стерти навіть пам”ять перед успішною побудовою держави. Сьогодення на жаль програє незважаючи на нові реалії. Нова реальність це “радянський” Маслозавод з Новою назвою -“Шиномонтаж”. Ось Ви за свій “Шиномонтаж” і боретеся через те, що Ви більшого не можете дати суспільству але тільки це і тому Ви при нагоді згадуєте, навішуєте різного толку ярлики, по природі своїм уподобуєтеся сталінізму через те, що тільки Сталін і його сатрапи бачили чи бачать ворогами людей які мислять собі інакше. Ви не далекі від того самого “радянського” минулого, Ви і є “радянський”)))).