“Повелитель мікрофона” Олег Артемук створює гарний настрій людям за допомогою жартів, пісень та власної харизми.
Є така цікава робота — “МС” (майстер з церемоній). Серед обов’язків людини цієї професії — проводити різноманітні розважальні заходи, зокрема, вечірки. Утім, від того, наскільки якісно та вміло “МС” “прокачуватиме” публіку, залежатиме його затребуваність та статус.
Здебільшого місія так званого “майстра імпровізації” — працювати, зокрема, у нічних клубах, підсилюючи при цьому роботу ді-джея. “МС”, до того ж, може володіти вмінням читати реп. Позаяк майстри вечірок нерідко створюють навіть власні музичні добірки, додаючи до них промовки, жарти.
Отож, секретом про те, як стати “королем” вечірок, ділиться Олег Артемук (на фото) з Каменя-Каширського, котрий нині працює у нічних клубах різноманітих міст України.
— Моє завдання — відчути авдиторію, її побажання та настрій. Бути справжнім профі та уміти сказати влучне слово у непередбачуваній ситуації. Та для цього, як на мене, не потрібно мати особливого таланту, — ділиться власним досвідом Олег. — Водночас бувають і різні ситуації. До прикладу, коли тобі вигукують із натовпу якусь нецензурщину, ти маєш миттєво відреагувати, не образивши почуття гідності опонента, натомість дещо збити його пиху. Крім того, люди моєї професії називають себе артистами. Бо самотужки складають певні тексти чи говірки, промовляючи їх при цьому зі сцени. Усе решта, а це, мабуть, найголовніше – це імпровізація, уміння підлаштовуватися до ситуації, що відбувається довкола.
— Олеже, чи маєш ти якісь заготовлені власні фішки, що їх використовуєш у своїй роботі, і які реально «працюють»? Поділися з нами.
—Уміння епатувати – це і є та сама фішка. Постійно застосовувати щось нове, оригінальне, шокуюче, щось протилежне від звичного та банального. А головне — потрібно любити те, що робиш, та робити те, що любиш — ця істина уже давно стала моїм життєвим кредом.
— Як «МС» залишитися завжди в тренді та бути затребуваним у своєму амплуа?
— Популярність — це відносне поняття. Бо, до прикладу, «носаті» туфлі колись носити було модно, потім соромно, а зараз — це взагалі ретро-стиль. Тому не вважаю себе популярним, не наліплюю яскравих зірок на чоло, а просто кайфую від нічного життя. Адже там маски буденності знімаються, а відтак навіть під німбом святості можуть “прорізатися ріжки”.
Спілкувалася Леся Мінібаєва.
