Цю оригінальну карту України майстриня вишила рівно за шість місяців.
Жителька села Волиця Валентина Шевчик зробила школі села Пнівне оригінальний подарунок – вишила хрестиком карту нашої держави розміром 250 на 125 сантиметрів. Тож тепер її мегавишивка займає чільне місце у шкільному холі. Рівненькі стібки, точні лінії, яскраві, гармонійно поєднані кольори, контрастність – мимоволі піддаєшся сумніву, чи це не графіка. Однак, придивившись зблизька, переконуєшся – це витвір майстерних рук.
Пані Валентина родом з Київщини. Раніше не мала справи із вишивкою, а відколи переселилася на Волинь, то не випускає голку з ниткою з рук. А це вже небагато, немало – 23 роки. З азами вишивання недосвідчену киянку познайомила свекруха. Тоді першою роботою стала вишита простиня, а зараз уже й годі перелічити усієї кількості виробів. Попри все, з-поміж можливих варіантів, які дарують тенденції моди і побутові запити, Валентина Василівна віддає перевагу вишитим рушникам. Любить барвисті узори і різноманіття. Жінка відзначає, що швидкість роботи залежить від складності зображення та натхнення. Коли вправиться за місяць, а коли й за 2 тижні. Наша рукодільниця вишиває переважно за зразками, інколи комбінує узори, тож вишивка карти України стала для неї справжнім викликом: велике полотно, об’ємне зображення, багато кольорів і, фактично, відсутність точного прикладу-схеми. Щоправда, у цьому допомогли працівники школи: спроектували карту України на тканину і нанесли на ній контури олівцем. За дизайн Валентина Шевчик відповідала самостійно, що також неабияк підігрівало інтерес уже досвідченої вишивальниці.
Так, 9 березня минулого року Валентина Василівна розпочала роботу над вишивкою, а уже 10 вересня тримала в руках готовий виріб. Зізнається: у дечому допомагала чоловікова сестра, одну область вишила донька, але з основним фронтом робіт справилася самостійно. Зрозуміло, що працювати доводилося у вільний від домашніх турбот час. «По ягоди ходила – вишивала, і картоплю копала – вишивала», – посміхається майстриня. Використовувала кожну вільну годинку чи, краще б сказати, хвилинку.
– Було дуже цікаво. Сядеш вишивати одну частину – ага, так добре, вишиєш ще одну – виходить гарно, і так далі. І все хочеться швидше дошити, аби побачити як буде. Важкувато, але надзвичайно привабливо, – із властивою скромністю і небагатослівністю ділиться своїми враженнями пані Валентина.
Загалом вишиту карту практично не відрізниш від звичних нам зображень, приміром, на форзацах шкільних щоденників. На білому тлі відтворено не лише 24 області і АР Крим, але й їхню символіку, збережено кольорову гаму та кордони. Нескладно здогадатися, скільки старання і терпіння вкладено у цю роботу.
Іванна ВЕЛИЧКО.
