Незалежна громадсько-політична газета

До польських музейників — за досвідом

Вісла у Тчеві. На фоні найдовшого моста у старій Європі.1Нещодавно дослідники минувшини із Каменя-Каширського, Іванич і Кортеліс здійснили цікаву екскурсію-подорож у Музей Другої Світової війни  в Ґданську (Польща). Це один з найбільших музеїв світу такого плану. Тож потрапити до цієї установи є справжньою удачею для будь-якого любителя історії, тим паче – музейників. Однак лише оглядинами виставкових залів їх візит не обмежився. Польські науковці провели для українських колег навчальні курси, поділилися деякими секретами своєї роботи, зокрема, повідали, яким чином організувати привабливий для відвідувачів музейний простір.

Як відзначає одна з учасниць стажування, директорка Камінь-Каширського краєзнавчого музею Наталія Пась, програма була складена професійно і виявилася доволі пізнавальною. А побачене під час подорожі приємно здивувало і вразило. Особливо те, як полякам вдається повертати із забуття та зберігати для нащадків об’єкти культурної, історичної спадщини свого народу, інших націй, які були так чи інакше дотичні до них.
– Музей Другої Світової війни у Ґданську є прикладом того, як має виглядати сучасна установа подібного типу. Він максимально мультимедійний, інтерактивний, майже скрізь у виставкових залах використовуються різноманітне обладнання, інформаційні бокси, звуковий супровід різними мовами і т. ін. Будівля повністю адаптована для маломобільних людей.
Загалом польський досвід для української музейної справи є доволі повчальним. Із початком інтеграції Польщі до Євросоюзу тут максимально використали можливості залучення європейських грантів для розбудови інфраструктури культурних установ. Для нових музеїв розробляють ексклюзивні проєкти, проводять архітектурні конкурси. І лише тоді будують спеціальне (не пристосоване) приміщення з урахуванням усіх вимог і потреб для створення експозицій, збереження фондових колекцій, обладнання реставраційних майстерень, адміністративних помешкань, музейної інфраструктури. Експозиційні концепції розробляються ще до стадії проєктування будівлі. Всі роботи зі створення експозицій здійснюють спеціальні дизайнерські компанії, звісно, погоджуючи план з музейниками, тому зроблені вони професійно і грамотно, – оцінює здобутки польських науковців Наталія Пась.
Схожого в Україні, на жаль, поки не так багато. Та все ж співрозмовниця надіється, що колись і ми зможемо “дорости” до рівня сусідів, а тутешні музейні установи матимуть можливості для розвитку не гірші за польські.
– Показали нам польські колеги ще філії музею Вісли і реставраційну майстерню суден у Тчеві поблизу Ґданська. Це так само нове приміщення, побудоване за кошти виграного в Норвегії гранту. Майстерня оснащена найсучаснішим обладнанням. Пам’ятки – човни, підняті з води, – досліджують, реставрують, консервують і зберігають в оптимальних умовах із дотриманням усіх вимог, у тому числі й теплового і вологісного режимів. Для цього діє спеціальна котельня, яка акумулює тепло землі і подає до місця їх збереження. Рентгенівське обладнання за лічені секунди видає досліджуваний предмет (дерев’яний чи металевий) на монітор у 3D проєкції з максимальним збільшенням. Для обробки деревини хімічними засобами мають великих розмірів ванни, куди занурюють човен спеціальними підйомниками… Звісно, ознайомлення з досвідом роботи таких потужних культурних установ, якими є згадані польські музеї, спонукає до вживлення сучасних реформ і методів в українські музеї, – підсумовує Наталія Пась.
Олександр ПРИЙМАК.

Please enter banners and links.

ПУБЛІКАЦІЇ
Tagged

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *