Незалежна громадсько-політична газета

Світлана Сидорук: “Рушієм реформи мали стати керівники громад і державної влади в районі”

завантаження (25)

Однією з найголовніших реформ, що відбуваються нині в Україні, є децентралізаційна. Вона затягнулася на роки, але нарешті наблизилася до фінішу. Чи не найактивнішою в районі людиною, яка протягом усього цього часу підштовхувала краян до об’єднання та закликала до початку децентралізації, була районний депутат, помічник народного депутата Ірини Констанкевич — Світлана Сидорук. Тож сьогодні поспілкуємося з нею про те, з чим ми підійшли до завершення децентралізації та які можемо мати перспективи.

 

— Світлано Макарівно, на жаль, до ваших закликів, аргументів, раціональних думок чомусь не прислухалися і, як наслідок, на сьогодні ми маємо лише одну діючу ОТГ із 5 передбачених у Перспективному плані – Гуто-Боровенську – та одну, яка почне працювати після виборів, що мають відбутися 22 грудня, – Сошичненську. Як ви вважаєте, що заважало землякам ступити на шлях реформування? Можливо, вони не зрозуміли суті децентралізації? У чому вона полягає?
— А варто було зрозуміти суть реформи, її переваги, перебороти в собі страхи, піти до людей і разом з ними прийняти відповідальне рішення, щоб будувати життя в громаді, залишивши в минулому радянські сільські ради. Пропрацювавши 5 років сільським головою, я почала заочно навчатися, написала дипломну роботу «Про формування спроможних і самодостатніх громад» (це був 2007 р.). Поєднання теорії і практики державного управління на рівні місцевого самоврядування дало мені розуміння важливості і перспективності реформи децентралізації. Після прийняття ЗУ «Про добровільне об’єднання територіальних громад» в лютому 2015 року Карасинська сільська рада (саме вся громада) стала активно обговорювати цей закон, говорити про свої можливості, які може дати об’єднання із сусідами. Тоді в нашому районі активно включилися лише ті села, кому, згідно Перспективного плану, випадало стати адміністративними центрами. Але суть об’єднання була не у виборі центру, а в об’єднанні ресурсів, територій, людей для спроможності місцевої влади надавати первинні послуги. Тому відповідь на це запитання для мене очевидна: рушієм реформи мали стати керівники громад, державної влади в районі, які мали б донести до людей суть реформи, її переваги. Варто було взяти відповідальність за це і разом з людьми прийняти рішення. У цьому суть добровільного об’єднання. Це важче було зрозуміти у 2015-2016 роках, але в 2018-2019 переваги і незворотність реформи стали очевидними.
— Об’єднані територіальні громади, котрі функціонують вже певний час, можуть поділитися власним досвідом і сказати про конкретні плюси та мінуси децентралізації. Ви аналізували цю інформацію? На вашу думку, що здобули створені ОТГ, наприклад, близька нам і, на перший погляд не дуже перспективна, Гуто-Боровенська ОТГ?
— Для мене тема децентралізації всі ці 5 років була головною. Я постійно спілкувалася з тими, хто об’єднався з експертами і це ще більше змушувало мене переконувати інших. Було навіть боляче, коли тебе просто не чули або не хотіли чути… Я раділа за успіхи Зимненської громади, бо особисто знайома з головою В.Католиком, по-доброму заздрила прилісненському голові, дуже раділа утворенню першої ОТГ в районі – Гуто-Боровенської. Гута-Боровенська — моє рідне село. Щаслива, що народжується Сошичненська ОТГ. Об’єднані громади отримали повноваження надавати всі первинні послуги і фінансові можливості на це. Крім того, кожна громада отримала додаткові кошти на розвиток. Завдяки об’єднанню громади перетворюються із об’єкта управління на суб’єкт управління і самостійно формують свою спроможність. На прикладі нашої Гуто-Боровенської: вони придбали техніку для ремонту доріг, направили в бюджет 2 млн грн від перевиконання власних доходів, забезпечили кращу оплату праці працівників закладів освіти, ефективно використали кошти на НУШ… І цей перелік переваг можна продовжувати і продовжувати. Такі ОТГ як Любешівська та Прилісненська зреалізувати багато інвестиційних проєктів (одна з важливих переваг ОТГ) і залучили додатково мільйонні кошти для вуличного освітлення, ремонту доріг, покращення матеріальної бази закладів освіти, медицини, культури. Найважливіше — влада перестала сидіти в кабінеті і штампувати довідки, а почала працювати для покращення життя людей. Звичайно, громади різні і вони не можуть бути однаковими, але очевидним стало зростання власних доходів на кожну людину в громаді. Для прикладу: в Гуто-Боровенській ОТГ це — 612 грн, в Любешівській — 946 грн, в Прилісненській — 1586 грн, а в Боратинській — майже 10 тис. грн. Не розуміти цього може лише той, хто дбає лише про власний інтерес.
— Чи виграла Сошичненська ОТГ від того, що добровільно об’єднатися зголосилися лише дві сільради? Що не прогавила? І що втратили усі інші сільські ради Камінь-Каширщини, які не об’єдналися, зокрема район?
— Всі втратили від того, що не об’єдналися. Проміжок часу в 5 років давав додаткові ресурси (для громад району втрати прямі в розмірі до пів мільярда грн.). А скільки нереалізованих проєктів!? Кожна нова громада отримає додаткові можливості розвитку. А який він буде — все залежить від керівника громади, обраних депутатів та активності у вирішенні питань громади кожного жителя. Що виграла наша Сошичненська громада? Ми врятували існування Сошичненської громади на карті України. У 2020 році чотири села отримають додатковий фінансовий ресурс від держави на вирішення проблем, про які говоримо десятиліттями. Наприклад, ремонт дороги Карасин-Запруддя, добудова школи в Сошичне. Ми отримали шанс, а як ним скористаємося — залежить лише від нас самих. Дуже шкода, що цим скористаються не всі сільські громади, які могли добровільно об’єднатися.
— Отже, перший етап децентралізації уже майже завершився. Усіх, хто не створив ОТГ добровільно, об’єднають у примусовому порядку? На вашу думку, чи зможуть налаштуватися на роботу ті, хто не зважувався на добровільне об’єднання, оскільки не робили вони цього, найімовірніше, тому, що не хотіли працювати на результат, або ж через власні якісь амбіції, які переважили здоровий глузд?
— П’ять років мали часу, щоб об’єднатися добровільно. Хто цього не зрозумів, не пройшов, не захотів — приєднають примусово. Вибори в громадах дадуть відповідь на це запитання. Я особисто знаю всіх колишніх, теперішніх голів сільських рад, за цих 5 років не було сільської ради, де б я не говорила про переваги реформи. Ми обговорювали це з кожним сільським головою в районі. Головним критерієм вибору людей має бути: що зробив для людей і що зможе зробити. Коли людина вже працювала головою, неважко визначити коефіцієнт служіння людям. Якщо він є – тоді все гаразд, плюс — вміння, досвід, людські чесноти. Вибір завжди за людьми. Кого обираємо – те і маємо.
— Чи обговорюються сьогодні найближчі терміни завершення децентралізаційної реформи та що може змінитися у житті наших селян після того, як усіх об’єднають в ОТГ примусово?
— Питання завершення децентралізації на порядку денному в державі першочергове. На останньому пленарному тижні Верховною Радою України визначено, що всі землі переходять у розпорядження громад. В уряді готують законопроєкт про адміністративно-територіальний устрій в Україні, обласні адміністрації працюють над перспективними планами, парламент виключив повноваження обласних рад їх погоджувати. Незабаром будуть прийняті зміни до Конституції України щодо системи місцевого самоврядування та адміністративного устрою, далі зміни в законодавчих актах і місцеві вибори в усіх ОТГ по всій Україні. Про які терміни сьогодні говорять: найшвидше – весна 2020 року, можливо, серпень 2020 року, найдовший термін – жовтень 2020 року. Найближча влада для кожної людини — місцева. Відтак кожен житель району має вже зрозуміти, в якій громаді він буде жити, які послуги він отримуватиме і яку владу обиратиме. Тому надважливо для влади, особливо місцевої — говорити про це з людьми.
— Як ви вважаєте, чи стало ігнорування у районі об’єднавчих процесів причиною сьогоднішніх дискусій щодо четвертого повіту на Волині? І чи можуть нам, так би мовити, дати ще один шанс та таки створити цей четвертий повіт? Чи насправді немає такої реальної потреби? Скажіть, а наскільки важливо для камінь-кашрців, на вашу думку, щоб у випадку створення четвертого повіту його центром став саме Камінь-Каширський? Чим загрожує для нас визначення центром якогось іншого населеного пункту північного регіону області?
— Місцевого самоврядування на рівні району не буде, але може бути представництво держави. Реформа пропонує на Волині обласну раду, ОТГ (є 54, Перспективний план переглядається в напрямку зменшення кількості) і мають бути 3 або 4 повіти. Переконана, якби була створена Камінь-Каширська ОТГ і ми відстояли госпітальний округ, вже говорили б про Камінь-Каширський повіт. А так тепер за нього потрібно боротися і дуже активно. Шанс у Каменя-Каширського стати повітом і його потрібно використати. Рішення мають бути об’єктивними, але їх приймають конкретні люди. Повіт буде державним «оком», регулятором саме утворених громад. За центр повіту борються Маневичі, важливі голоси тут голів Любешівської ОТГ, Прилісненської, Велимчанської. Вони мають спільне бачення, а в нас лише Гуто-Боровенська ОТГ. Втративши повіт, втратимо додатковий державний ресурс і фінансування (найбільше це стосується власне міста). Я переконана, на Волині має бути або один повіт, або чотири.
Сьогодні День Гідності і Свободи. Тільки в громаді людина може зреалізувати свою свободу, бути гордою за місце, де народилася, саме туди кожен з радістю повертається завжди. Наша Гідність у свободі вибору і дуже важливо, щоб він був правильний.
Спілкувалася
Тетяна ПРИХОДЬКО.

Please enter banners and links.

ІНТЕРВ'Ю

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *