Як діти повинні вдягатися, йдучи у школу?

Обов’язковість носіння шкільної форми скасовано указом президента України. При цьому в Міносвіти дотримуються позиції, що школи все ж мають право вводити у навчальному закладі форму, але повинні радитися щодо цього з батьками. Як будуть вирішувати ситуацію з шкільним гардеробом в освітніх закладах Каменя-Каширського? Як коментують нововведення учні та їх батьки? Спробуємо з’ясувати.

Історія виникнення шкільної форми походить з Великобританії. Саме у Сполученому Королівстві запровадили існування відповідного вбрання для спудеїв ще у далекому 16-му столітті. З тих пір і до сьогодні традицію носіння форменного одяг учнями підтримують у багатьох країнах світу.
У рамках сучасних тенденцій і нової реформи школи, яка в корені міняє підхід до освіти, виникає питання доцільності форми. Нинішня система навчання робить акцент на вільній поведінці дитини, а наявність форми контрастує з цим. Виникає дисбаланс: тут ніби свобода, а паралельно з цим — обмеження. Тому на рівні Нової Української Школи наявність форми недоречна.
Обов’язковий ритуал носіння форми для окремих старшокласників — це зайві клопоти. За словами учнів, набагато зручніше одягти те, що у тебе під рукою. Зручний та невибагливий убір — джинси, картаті сорочки, а для дівчат — навіть лосіни. Дехто розцінює установлені норми минулих років як обмеження власної індивідуальності. Хоча водночас навіть серед школярів випускних класів думки стосовно норм дрес-коду суттєво різняться. Адже, як переконують учениці одинадцятого класу, пристойний естетичний вигляд школяра ніхто не відміняв.

Сред тих, хто не проти запровадити у школі відповідний дрес-код, — директорка НВК №2 м.Каменя-Каширського Тетяна Митчик. Керівниця закладу переконує, що наявність форми неабияк дисциплінує і нагадує учням про те, що вони перебувають у навчальному закладі, де існують певні правила і порядок.
— Бо дуже часто окремі учні інколи нагадують “маленьких попелюшок чи принцес” у бальних сукнях, а дехто у надто дірявих джинсах схожий на представників певних субкультур. На мою думку, вигляд в учнів має бути щонайменше пристойним.
Тетяна Йосипівна зазначила, що на загальношкільних зборах батьки не раз обговорювали питання шкільної форми. Більше того, усі були одностайними в актуальності однакового одягу для учнів.
На зустрічі з педагогами батьки домовилися визначити колір шкільного вбрання та погодити його елементи.
До опитування про значимість шкільної форми долучилися батьки п’ятикласників НВК №2. Зокрема містянка Ірина Ющик зауважила: “Діти повинні вчитися оцінювати людей за особистими якостями, а не з’ясовувати між собою, хто виглядає “крутішим”. Школярам під час навчання варто перейматися не актуальністю того чи іншого бренду, а зосереджуватись виключно на здобутті знань. Форма, зокрема приховує фінансову нерівність між батьками, тим самим не розділяє їх на “заможних та не дуже”.
Поділяють думку колег і педагоги та батьківський колектив НВК №1 міста. Зокрема, директорка закладу Людмила Тишкова зазначила, що ініціатива запровадження шкільної форми пролунала, власне, від батьків у складі педагогічної ради закладу. Хоча й до моменту обговорення дрес-код у школі існував. Однак, порадившись, дійшли спільної згоди у тому, що шкільна форма має бути необхідним атрибутом кожного вихованця закладу. Мовляв, діти з дитинства будуть усвідомлювати, що костюм — це не просто одяг, а й спосіб представити себе оточуючим.
Думки вивчала
Леся Мінібаєва.