Квіткарку, знану майстриню консервацій і просто невиправну господиню (у минулому бухгалтерку) Людмилу Петручок (на фото) з Каменя-Каширського зустрічаю, як завше, на місцевому ринку. Чи не щодня жінка виставляє тут на продаж увесь свій крам. Численні саджанці квітів, соління, лікарські трави та багато корисних товарів домашнього вжитку, які так чи інакше знадобляться у кожному господарстві. Серед реманенту, розкладеного на полицях торгової точки, знаходимо натуральні приправи, сушені чаї та сезонні овочі. Пані Людмилу постійні клієнти називають фанаткою квітів. На ринку вона працює майже тридцять років.
Її у місті знають як дбайливу газдиню, котра своєю непосильною працею створює відповідний образ тієї жінки, яку хочеться наслідувати та переймати її досвід. Прикметним вважаю те, що Людмила Петручок самотужки опікується власним городом, насадженнями та усіма домашніми клопотами. Адже недаремно кажуть: людина знаходить час для того, що дійсно їй подобається. Цю істину доводить пані Людмила на власному досвіді. Бо не приховує і так помітного щасливого виразу обличчя, коли говоримо про її улюблену справу. А ми, тим часом, оглядаємо рясно засаджені клумби понад п’ятистами видами рослин. З неприхованою гордістю жінка розповідає про свої багатолітні надбання, виведення нових сортів та плани на майбутнє.
— Людмило Василівно, чому саме таке заняття ви собі обрали? Це ніяк не інакше, як улюблена справа вашого життя?
— Так, виростити подібний сад квітів було моєю давньою мрією. І я впевнено можу сказати, що вона таки здійснилася. Я з молоду цікавилася рослинами та отримувала чимале задоволення, милуючись їх красою. За радянських часів розсади було ніде придбати, тому доводилося замовляти поштою з Росії та Литви. Потім у Ковелі купила цибулини гладіолусів, згодом почала їх розводити. І понеслося…
Під час екскурсії заквітчаним обійстям не перестаю дивуватись кількості рослин та різноплановості ландшафту. Садиба у Людмили Петручок буквально потопає у розмаїтті квітів. Споглядаючи палітру яскравих барв, без перебільшення можна сказати — картина формує уявлення про справжній квітковий рай. Серед буйного різнобарв’я квітів знаходимо десятки сортів лілій, троянди, півонії, безліч яскравих жоржин та чимало вічно зелених хвойних дерев. Щойно перецвітуть одні квіти, як на зміну їм розквітають інші. А це означає, що сусіди пані Людмили та прості перехожі мають змогу милуватися красою, не вгаваючи.
Пробираючись поміж насаджень, продовжуємо вести розмову.
—Як фізично вдається впоратись з такими масштабами квіткових плантацій?
— Цвіт допоки цвіте — доти й очі милує, — тішиться пані Людмила. — А щоб рослини розвивалися та мали здоровий вигляд, безперечно, необхідна особлива турбота. У літній період городні клопоти забирають чи не увесь час. Уся моя багата городина розрослася на добрих пів гектара землі. Щоб прополоти квіткове угіддя від бур’янів, мені знадобився цілий місяць.
— Зрозуміла, що на досягнутому відчайдушну агрономку не спинити, відтак вам вдається йти ще далі — виводити нові сорти квітів. Поділіться своїм досвідом в селекції.
— Нині на квітучому полі красуються понад двадцять видів півоній, виведених особисто. Численні кали та десятки сортів гладіолусів. Однак, моєю улюбленицею є жоржина. З нею у мене особливі стосунки. Для висадки цієї квітки підготувала окрему чималу плантацію. Були часи, коли популяція моїх жоржин налічувала чотири сотні видів. Але у період посухи добра половина з них загинула, попри мої марні спроби врятувати хворе бульбиння цих кольорових красунь.
За віддану любов до землі заповзятливу господиню неабияк балує природа. І це красномовно доводить ось який випадок. Днями Людмила Василівна подалася до лісу по гриби. У результаті їй вдалося відшукати велетенського білого гриба, котрий заважив аж цілий кілограм. Поцілунок природи! Чи не так? Тут навіть не посперечаєшся.
Леся Мінібаєва.
