Для уродженця району Миколи Шульгана (на фото) дата 10 листопада є направду особливою. І не лише тому, що колись цього дня відзначали професійне свято радянської міліції, частинкою котрої він певний час був. А ще й через те, що саме тієї осінньої днини у 1983-му році, стоячи на багатолюдній центральній площі Каменя-Каширського, виголошував чи не найголовнішу в своєму житті присягу – служити державі та захищати її громадян.
На згадку про ту подію в чоловіка залишилися приємні спогади та примірник “Радянського Полісся”, де на одній зі шпальт красувалося фото молодого міліціонера у форменому мундирі, який саме зачитує урочисту клятву. Як ви зрозуміли, цим міліціонером був Микола Шульган.
Але ніщо не вічне, і сторінка з дорогою для нього світлиною кудись зникла. Тому він вирішив навідатись до редакції “Полісся” та спробувати віднайти її в архівах. Журналісти видання радо відгукнулися на прохання нашого краянина. Доки пан Микола займався пошуками, зав’язалася бесіда, у ході котрої ми дізналися кілька цікавих моментів професійної і життєвої біографії співрозмовника.
Виявилося, він родом із села Боровне. За словами Миколи Федоровича, вирішив стати міліціонером, бо ще з дитячих літ відчував у душі глибоку нетерпимість до будь-яких проявів несправедливості, хотів охороняти беззахисних від злочинців. Перебуваючи на службі в армії, просто марив цією ідеєю. І згодом це бажання таки здійснилося. Спочатку доля, чи пак направлення закинуло чоловіка до Камінь-Каширського районного відділу. Далі потрапив у Кузнецовськ (сучасний Вараш), де минули найбільш насичені та найтяжчі для нього роки роботи в правоохоронних органах. Хоча, каже, навіть непрості моменти намагався сприймати позитивно. Вийшовши на пенсію 2001 року, відставний капітан не зрадив покликанню. Та ось як майже вісімнадцять літ дбає про спокій своїх близьких.
– Якою запам’яталася служба в міліції? Була відповідальність. Ми працювали для людей. Для їхнього блага. Щоб нас поважали… І громадяни дійсно шанували працю міліціонерів. Коли порівняти з сучасністю, то й злочинів скоювали менше. Всього один дільничний інспектор займав кілька сільрад. На ввіреній йому території місяцями могло нічого не відбуватися. Не те, що зараз. Хоча, нашу тогочасну роботу і медом не назвеш. Служити приходилося трудно, нічого казати. Особливо зрозумів це у Кузнецовську, куди перевівся 1986-го. Там зібрався контингент із представників більше 60 різних національностей. Чомусь завжди найтяжчою випадала п’ятниця. Чергування нерідко становили цілу добу. Заступаєш в оперативну групу зранку і так до відбою мусиш стежити за порядком, виявляти порушників, – ділиться спогадами Микола Шульган.
Саме про таких чесних, культурних, відповідальних, мужніх правоохоронців понад три десятиліття тому велася розповідь на шпальтах “районки” у статті “Молоде поповнення міліції”, героєм котрої став і Микола Федорович. Тоді автор публікації красномовно оповідав про нелегкі завдання, покладені на служителів законну, перелічував ідеали, яким ті мають відповідати. А ще пишався, що з року в рік районний відділ повниться новими, якісними кадрами. Нині ми маємо поліцію, але завдання у неї не змінилися. Чи тримають нові охоронці порядку високу марку та честь мундира? Сподіваємося, так, і справляються з тим не гірше за попередників.
Олександр ПРИЙМАК, фото автора.
