Пнівненці заблокували розбиту вщент автотрасу Камінь-Каширський – Седлище та вимагають її ремонту
Дорога сполученням Камінь-Каширський – Седлище вже не перший рік випробовує на міцність транспортні засоби, а також нерви їх водіїв і пасажирів. Машини там гублять колеса на ходу, а люди трясуться від жаху, долаючи кілометри майже суцільних ям і глибоких вирв. Розбита вщент, сьогодні вона становить реальну небезпеку для всіх, кому щодня доводиться їздити в цьому напрямку на роботу, до лікарні чи просто у справах та є причиною чималої кількості аварій. Нещодавня пригода ледве не коштувала життя кермувальнику вантажівки, яку просто знесло в кювет. На щастя, минулося. Проте скільки ще подібних “на щастя” має трапитися, аби чиновники разом із дорожніми службами нарешті звернули увагу на проблему?
Нагадати можновладцям про те, що проблема таки існує, минулого вівторка взялися жителі села Пнівне, через яке пролягає згадана траса. Близько 11 години ранку кілька десятків обурених селян вийшли на проїжджу частину та перекрили рух із вимогою розпочати ремонт. Сусідні вулиці та об’їзні шляхи теж були заблоковані. Крізь “блокадне” кільце пропускали лише карети швидкої допомоги і деякі авто. Іншим прорватися – зась.
Поділяє настрої земляків і очільник громади Сергій Ковальчук, якого й самого не надто тішить перспектива далі миритися зі зруйнованою дорогою.
– Просто жахлива ситуація. Коли раніше до Каменя-Каширського можна було доїхати за 15 хвилин, то нині на це приходиться витрачати більше 40. Дорожнє покриття зруйноване. У деяких місцях воно, фактично, відсутнє. Найгірша ділянка нині – між селами Брониця та Пнівне. Там через ями і вирви неможливо розминутися. Решта теж не в найкращому стані. Чи не щодня помічаємо когось на узбіччі з пошкодженим авто. Приїжджі білоруси то регулярно втрапляють у халепу. Часто ночами шукають колеса на заміну. Вони ж не підозрюють, що тут яма на ямі, звикли до хороших доріг… “Швидкі” постійно запізнюються на виклики до хворих. Траплялося, що і не приїжджали взагалі, бо пробивали колеса. А не дай, Боже, інфаркт у людини? Доки реанімобіль дістанеться до нашого села, пацієнту та допомога, можливо, і не знадобиться. Здається, скільки від того Каменя-Каширського, всього 25 кілометрів, однак навіть висидіти у тих самих маршрутках людям мука. Так хитає, що здається ще трохи, і, або вона розвалиться, або ти вилетиш із салону назовні. Не так давно був випадок, коли автобус таки справді злетів із траси. І нікого не турбують проблеми людей, ніхто навіть не планує ремонтувати дорогу, – емоційно розповідає сільський голова.
Хоча, за словами Сергія Ковальчука, ще восени 2018-го жителі Пнівне наполягали негайно капітально поремонтувати цей відрізок, а відповідні звернення були направлені до Волинської служби автомобільних доріг і Міністерства інфраструктури. Однак відтоді всього-на-всього на що спромоглися шляховики, – залатали кілька ямок у напрямку від їх рідного села до сусідньої Брониці. Але й ті не витримали навіть трьох місяців і опісля зими знову полізли. Згодом чиновники взагалі прислали відписку, мовляв, коштів немає, поточний середній ремонт на наступний (2019) рік не запланований, є більш важливі об’єкти.
Виходить, що часті аварії чи недоїзд швидкої – це недостатній привід для чиновників, аби почати ладнати дорогу. Припускаємо, це й стало останньою краплею, що переповнила чашу людського терпіння. Увесь день вівторка протестувальники чергували, блокуючи проїзд транспорту і чекаючи на хоч якусь реакцію від влади. Однак зустрітися з ними цього дня ніхто так і не забажав. На кордоні перед мітингарями утворилася помітна черга з автобусів, фур, легкових авто. Більшість водіїв з розумінням сприйняли протестну акцію, підтримували вимогу її учасників. Адже й самі стомилися від того жаху, бо не раз, минаючи підступні вибоїни, “губили” колеса та інші деталі авто. Не бракувало й тих, кого обурювала неможливість проїхати. Правда, до сутичок не дійшло. За дотриманням порядку спостерігала поліція.
Під кінець дня всі розійшлися по домівках, пообіцявши відновити протест наступного ранку.
Олександр ПРИЙМАК.
