Колись Піщане пахло грибами. Той смачний запах густо розносився над селом, бо їх сушили в печах чи не в кожному дворі. Посмакувати дарами лісу любили ті, хто заїжджав сюди нечасто, а особливо випадкові гості. Для місцевих цей запах був звичним. Він просто свідчив про специфіку зайнятості — жителі села заробляли на грибах: шукали – сушили – продавали. А ще збирали та здавали заготівельникам лісові ягоди. На такому бізнесі виживало багато піщанських родин.
Тепер селяни переорієнтувалися і великою мірою зробили ставку на сезонні заробітки за кордоном. А от сільська рада, зокрема у минулому році, саме з лісу і отримала значні поповнення місцевої казни. Основну частину надходжень до бюджету Піщанської сільради становила саме рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів. Значна сума податку надійшла і від підприємницької діяльності. Надходження за іншими видами податків були значно меншими. А, наприклад, земельний податок з фізичних осіб тут взагалі не платиться у порівнянні із Броницькою сільською радою, про «код успішності» якої ми писали у одному із попередніх номерів. Як пояснив сільський голова Ростислав Смаль, розпаювання земель у них не було, а тому і податок збирати нема з кого. Та попри це власні надходження до бюджету минулого року у Піщанській сільській раді склали аж 1 мільйон 828 тисяч гривень. Це майже вдвічі більше, аніж в окремих сільрадах з найбільшими бюджетами.
— У цьому році нам навряд чи вдасться досягти такого рівня за власними доходами, — прогнозує Ростислав Павлович. – Але, гадаю, на розвиток громади це негативно не вплине. Бо ж хто шукає можливості зробити хорошу справу, той їх і знаходить.
Ростислав Павлович натякає на те, що не все залежить від цифр власних надходжень, хоч вони відіграють і немалу роль. Сільський голова переконаний, що рушійною силою є люди.
— Наші селяни активні та, коли треба, досить згуртовані. І мені подобається з ними працювати. Саме завдяки небайдужості наших людей ми зуміли відкрити в селі пункт пожежної охорони. Власними зусиллями, коштом звели приміщення, подбали про інші речі, необхідні для бойової готовності пожежного авто, а тепер сільська рада дбає про утримання МПО, яке, до речі, обслуговує і сусідні села. Заради людей нам вдалося відкрити у селі пункт екстреної медичної допомоги. Наше село віддалене від райцентру, транспортне сполучення не зовсім зручне, а тому можливість отримати медичне обслуговування тут є дуже важливою для місцевих, — розповідає Ростислав Смаль.
Наразі сільська рада на чолі із Ростиславом Павловичем не стоїть осторонь вирішення питання про будівництво та відкриття у Піщаному амбулаторії. Дотепер тут був ФАП, але в ході медичної реформи взяли до уваги певні обставини і запланували будівництво у цьому селі амбулаторії загальної практики сімейної медицини, де працюватиме, можливо, навіть два сімейних лікарі.
Мріють у Піщаному також про добудову школи. Приміщення, у якому нині навчається 11 класів, уже не вміщає в одну зміну 220 учнів. До речі, у наступному році тут передбачається 2 перших класи. Тож, як вважає сільський голова, питання добудови ще кількох класних кімнат з року в рік набуває все більшої актуальності.
— Є намір добудувати приміщення нашого навчального закладу господарським способом. У такому випадку на це не підуть десятки мільйонів. Вже минулого року педколектив школи ініціював дану справу, а цьогоріч, сподіваюся, спільними зусиллями нам вдасться розпочати втілення задуманого, — говорить Ростислав Смаль.
Сільський голова розповів, що піщанці завжди долучаються до вирішення важливих для громади питань.
— Ось, наприклад, потрібно було десь навчатися дошкільнятам. У селі немає дитячого садочка. У школі немає місця. Тому вирішили зробити кімнату у приміщенні колишньої колгоспної контори, що стоїть пусткою. Великою мірою завдячуємо у цьому активності батьків дошкільнят, — ділиться Ростислав Павлович. Він каже, що як дасть Бог, то громада розвиватиметься і в майбутньому їй вдасться відкрити тут повноцінний дитсадок.
Кілька років тому Ростислав Смаль потенціал розвитку громади бачив у територіальному об’єднанні. І пропонував сусіднім сільським радам створити ОТГ.
— Щойно я почув, що Європа виділила кошти на реформу місцевого самоврядування, я двічі порушував питання про об’єднання. Звичайно, моя ініціатива передбачала об’єднання з центром у Піщаному. Але, на жаль, із сусідами не вдалося домовитися. Потім через рік-півтора вони виявили бажання об’єднуватися, але з центром у Гуті-Боровенській. У мене на той час були розпочаті деякі плани, проекти, реалізація яких могла зірватися в ході реформування. Наприклад, будівництво амбулаторії, адже замовником виступає Піщанська сільська рада. Але в 2020 році будуть вибори, тому кудись і приєднаємось. А щоб вирішити куди, то, вважаю, потрібно вивчити думку людей і лише тоді приймати рішення. Моя думка така: якщо до Каменя-Каширського приєднаються всі довколишні села, то це вийде той самий район і залишиться все те саме. Мабуть, краще було б, якби одразу зробили примусове об’єднання за перспективним планом і вже б до тепер, можливо, був би якийсь результат, — говорить Ростислав Павлович.
Хоча на результат можна працювати і без децентралізації. Як от, наприклад, у Піщаному. Тут не чекали створення ОТГ, а на сільських вулицях влаштували освітлення ще 9 років тому (встановили 50 ліхтарів), згодом на 5 вулицях зробили білощебеневе покриття, минулого року вдалося відремонтувати найгірші ділянки асфальтованої дороги. За словами сільського голови, вона була зроблена 40 років тому і за весь цей час її жодного разу ніхто не ремонтував.
— Колись я особисто їздив на прийом до Прем’єр-міністра Юлії Тимошенко, щоб полагодили цей шлях. Відреагували. Турчинов дав доручення автодору зробити. Але тоді лише піску понасипали і на тому весь ремонт закінчився. Та спасибі і на тому. А минулого року я звернувся до голови облдержадміністрації Олександра Савченка і він пообіцяв, що ремонт буде. Так, із державного бюджету на нього спрямували 500 тисяч гривень, а окрім того сільська рада співфінансувала із власних надходжень ще 200 тисяч гривень, — каже Ростислав Смаль.
Із минулорічних власних надходжень у сільському бюджеті залишилося і перейшло на цей рік 600 тисяч гривень вільних залишків. Ці кошти обіцяють використати на суспільно важливі справи, спрямовані на те, щоб зробити село комфортним місцем для життя.
— У цьому зацікавлені і керівництво сільської ради, і місцеві жителі, які, що дуже тішить, не залишають масово свою батьківщину у пошуках кращого життя. До речі, демографічна ситуація у селі є стабільною протягом століть. Якщо вірити документам, на які натрапив директор нашої школи, 100 років тому у Піщаному було 1350 жителів, і на сьогодні тут проживає 1350 осіб, — розповідає сільський голова.
Дивний збіг. Очевидно тут, серед лісів, якась особлива атмосфера. А, можливо, то магія могутнього дуба, що росте перед школою і вважається символом міцності та сили громади. Так чи інакше, але затишно та спокійно живеться людям у Піщаному.
Тетяна ПРИХОДЬКО,
село Піщане.
