Я належу до дітей війни, до тих людей, більша частина життя котрих минула за часів, коли Україна була складовою Радянського Союзу, який нині всі ганьблять. Заради правди хотів би зазначити: так, не все тоді було ідеально. Але ж поруч із цим був і позитив. І це теж правда. Зокрема, скрізь все будувалося, нарощувалося виробництво, люди мали роботу, безкоштовне житло, освіту, лікування… А що із цього залишилося нині? Куди не ткнешся, всюди править бал його величність долар. Люди мого віку не потрібні державі, бо є для неї тягарем: субсидію чи пільги треба дати, пенсію бодай мінімальну, соціальну допомогу, безкоштовні ліки і т.д. А хто ж, як не ми, разом із вдовами, каліками, які повернулися з фронту, відбудовували заводи, фабрики, колгоспи, які ви, новоявлені можновладці, тепер розграбували і зруйнували? Ми вас обрали, а ви нас обікрали. Людям, які свого часу так тяжко працювали, донарахували копійки до пенсії і назвали це пенсійною реформою. Зате собі створюєте блага. Втім, якби не праця шахтаря, ливарника, робітника, колгоспника, то звідкіля б набралося все те, на чому ви нажилися?
Колись ми вірили, сподівалися на краще майбутнє. Та нас привели до нового життя, де панує безробіття і процвітають грабіж, насилля, вбивство, нинішні молоді покоління позбавили можливості безкоштовно здобувати освіту, отримувати медичні послуги і т.д. Залишилося тільки позбавити права дихати.
Що б там не казали про наше минуле, та не все в ньому було темне і трагічне. У радянські часи людина праці, пенсіонери були захищені державою юридично, матеріально і морально. Ми мали роботу, зарплату, були різні заохочення (нагороди, подарунки, туристичні та санаторно-курортні путівки). Сьогодні згідно з Конституцією люди мають право на працю. А де працювати? Все розвалено, розкрадено, розпродано. Замість того, щоб піднімати життєвий рівень людей, їм піднімають тарифи та пенсійний вік.
А як же не гніватися, коли більшість українців перебуває за межею бідності. За рівнем економічного розвитку колись багата Україна опинилася серед “бананових” республік, але з найбагатшим президентом. Зате нині ми в лідерах за рівнем корупції, за кількістю хворих на туберкульоз, онкозахворювання, за рівнем смертності від серцево-судинних хвороб.
Невдовзі ми будемо обирати президента України, а згодом — і нову Верховну Раду. Тож народ України має нарешті розплющити очі і обрати свою, а не чужу владу, патріотичну, а не жадібну до наживи і збагачення, яка поважатиме Конституцію, закони України і українців.
Віталій НЕСТЕРУК, помічник-консультант депутата обласної ради на громадських засадах, голова районного відділення Всеукраїнського об’єднання ветеранів.
