Сильний духом, сповнений віри, оптимістично налаштований – саме таке враження склалося про десятикласника НВК №2 Богдана Муца. Цей усміхнений симпатичний хлопчина хоч і має певні вади зі здоров’ям, все ж викликає захоплення оточуючих саме тим, як він з ними адаптується до різних умов життя. А нещодавно завдяки наполегливій праці над собою він здобув «срібло» в обласних змаганнях з пауерліфтингу.
У Богдана — ДЦП. З дитинства він долає певні труднощі, адже має вади опорно-рухового апарату. Втім хлопчик активно спілкується з однолітками, займається спортом і намагається знайти себе у різному. Рідні підтримують хлопця та захоплюються його оптимізмом, сприяють у всьому.
— З маленького ми проходили лікування та реабілітації. Бували у різних медцентрах та санаторіях. Намагалися зробити все, аби зміцнити стан Богдана та допомогти з адаптацією у цьому суспільстві. А поряд з цим результативними стали заняття, зокрема, у Волинському регіональному центрі фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт», що у Ковелі, — розповідає мама Богдана Ольга Сергіївна.
Тут хлопець займається уже п’ятий рік. Починаючи з сьомого класу, Богдан їздив сюди передусім задля свого фізичного здоров’я. А вийшло так, що тепер він тут гартує ще й силу та міцність духу.
— Щотижня мене батьки возили на заняття до Валерія Павловича. З ним ми виконували цілий комплекс різних вправ. Загалом спочатку зосереджували увагу на зміцнення ніг. Результат для мене був помітний у тому, що, граючи у футбол, я довший час не відчував утоми, — розповідає Богдан.
Він хотів спритно ганяти м’яча, як і брат. А тому хлопця часто можна було побачити на шкільному спортмайданчику, де разом зі своїми однолітками грав у футбол. Проте з часом його тренер Валерій Дружинович, який, до речі, виховав не одного чемпіона, вирішив випробувати Богдана у іншому виді спорту – пауерліфтингу.
— Валерій Павлович помітив силу у руках Богдана, коли той метав м’яча, — пригадує Ольга Сергіївна. – А коли перевірив, як він може піднімати штангу, однозначно порекомендував працювати вже в цьому напрямку.
Богдан не приховує свого захоплення тренером. Відчувається, що говорить про нього з особливою приємністю. Адже переконаний, що саме завдяки йому ось уже має достойну перемогу – срібло у ваговій категорії до 54 кг на відкритому чемпіонаті Волинської області з пауерліфтингу серед спортсменів з ураженням опорно-рухового апарату.
— Тренер оцінює, що я можу. Він підтримує, заохочує. І вже тепер і мені хочеться займатися цим, бо бачу результат, — не приховує задоволення Богдан.
Адже ж спочатку хлопець не з особливим азартом їздив на заняття. Робив це, бо мусив підтримати свій стан передусім за рекомендаціями друзів та порадами лікаря Бориса Заблоцького. А зараз у його планах — більш серйозно займатися спортом. Каже, що готовий був після 9 класу вже поступити у якийсь навчальний заклад Ковеля, аби мати можливість частіше займатися у спортивному центрі. Втім батьки вирішили, що ще зарано.
— Після 11 класу я все ж маю надію навчатися у Ковелі, а заразом продовжувати заняття спортом, — висловлює сподівання хлопець.
Мама задоволена таким ентузіазмом сина. Каже, що недаремно всі ці роки займалися в «Інваспорті».
Радіють досягненням Богдана і у школі. Класний керівник 10-Б класу Оксана Гавриленко зазначає, що цією перемогою Богдан вкотре продемонстрував одноліткам, як треба досягати цілей. А робити це насправді вдається далеко не кожному. Лише сильні та мужні можуть долати різного роду перешкоди. Йти до перемоги попри життєві проблеми і труднощі Богдан навчився, як стверджує, саме у Волинському регіональному центрі фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт».
Тетяна ПРИХОДЬКО.
