Колись у Стобихву вели торгові шляхи, тут діяли земська управа, поштова станція, водяний млин, кілька вітряків, ґуральня, сірникова фабрика, цегельний завод, церковно-парафіяльна школа. Тричі на рік проводилися ярмарки. 1911 року у Стобихві мешкало 1467 жителів. Тепер їх лише трохи більше 30.
У Першу світову всіх із Стобихви виселили на схід. Під час Брусиловського прориву тут у 1916 році зупинилася лінія фронту. Між австро-німецькими і російськими військами велися криваві позиційні бої. Людські домівки розібрали на укриття, місцевий храм, що стояв на тутешній горі, під час боїв спалили.
Життя згодом повернулося сюди. Але містом Стобихва так уже й не стала. Не змогли селяни відбудувати і свою церкву. В 1940 році біля сусіднього Поворська, на місці старого польського артилерійського стрільбища зробили полігон для бомбометання, а жителів погнали з обжитих місць. Цього разу в колишню Ізмаїльську область, у сухий, випалений сонцем степ.
Друга світова теж не пожаліла село. Постраждали і ті, хто зумів залишитися в отчих домівках, і ті, кого силоміць вивезли на південь у Причорноморський край. Німці знищили майже всіх євреїв Стобихви, багато односельчан загинуло на фронтах війни, у партизанах, у боївках УПА. 10 невинних переселенців-стобихвівців було розстріляно на чужині окупаційними румунськими військами у селі Промобалка Харцизького району. Їх взяли у заручники і повбивали розривними кулями лише через те, що хтось знищив румунського вояка.
Саме в пам’ять про невинних жертв війни і споруджено пам’ятний знак у Стобихві. На двох чорних стелах викарбувано імена та прізвища 56 жителів, на третій — коротенька історія села.
В урочистому відкритті монументу взяли участь голова районної ради Віктор Сус і голова райдержадміністрації Валерій Дунайчук, їхні заступники, депутати районної ради, керівники лісогосподарських підприємств району, представники громадськості.
Прибули також на пам’ятну подію з дітками та внуками жителі сусідніх сіл — ті, кого із цим селом єднають родинні корені. Учасники художньої самодіяльності районного будинку культури подарували художні номери.
Директор районного краєзнавчого музею Наталія Пась, зокрема, зауважила:
— Стобихва — унікальне село, вона наче той міфічний “Фенікс” воскресає із попелу, постійно відроджується, прагне жити. Відкриваючи цей пам’ятний знак, ми вшановуємо пам’ять жителів, які тут мешкали. Найвищою нагородою для тих, хто вцілів у війну, є життя, а для загиблих — наша пам’ять. Тож схилимо голови перед пам’яттю тих, хто віддав найцінніше, увійшовши в безсмертя. А тим, хто вижив і береже пам’ять про своїх загиблих односельчан, наш низький уклін.
Із словами вдячності до присутніх також звернулася місцева жителька Олена Макарук.
— Дякую всім, хто активно допомагав встановити цей пам’ятний знак. На ньому викарбувані імена жертв усіх сторін протистояння. Це люди, наші люди, які стали великою втратою для своїх вдів-дружин, дітей-сиріт. На жаль, доля нашого села трагічна. Сьогодні ми повертаємо краплини цієї історії. І це добре, бо народ, який не хоче знати своєї історії, не має майбутнього, — наголосила Олена Іллівна.
Саме ця невтомної вдачі літня жінка ініціювала спорудження пам’ятного знака у селі. А реалізувати задум допомогли районна влада та спонсори. Зокрема, до спорудження пам’ятного знаку долучилися: депутат обласної ради, директор ТзОВ “Житлобуд-2” Леонід Стефанович; депутат районної ради, директор ДП “Камінь-Каширське лісове господарство” В’ячеслав Кузьмич; директор ДП “СЛАП Камінь-Каширськагроліс” Олександр Грицай; депутат районної ради, голова правління ПрАТ “Камінь-Каширське РТП” Степан Крам; депутат районної ради, директор ПП “Константа – М” Костянтин Марчук; депутат обласної ради, директор ТзОВ “ДОФ-АРБО” Анатолій Бусько; приватні підприємці І.Є.Смітюх з Ковеля, Г.П.Ліцевич з Коростишева, А.З.Скоць, С.В.Тютях, В.Й.Сус з Каменя-Каширського, сільські голови Віталій Ярощук з Нуйно, Василь Смолярчук з Великого Обзира, Ростислав Смаль з Піщане та краєзнавець Сергій Ус. У великій мірі саме завдяки цим небайдужим людям і вдалося втілити у життя цю хорошу для відродження історії села справу.
Олесь Федорович, село Стобихва.
Фото автора.
