Браконьєрська жадібність спустошує поліські водойми
Сьогодні волинські ліси та водойми стали рідним “домом” для тисяч браконьєрів. За кожної зручної нагоди місцеві добувачі, чхаючи на встановлені правила, закон і погоду, посеред дня й ночі вирушають на свій чорний промисел, аби хапнути дарів природи. А “хапають” вони щораз все більше і більше. До прикладу, лише за минулий місяць природоохоронними органами офіційно задокументовано факти незаконного вилову майже шістдесяти кілограмів риби. І це в той час, коли на Волині триває нерестовий період! Скільки ж ще порушень пройшло повз їх пильне око – важко навіть уявити.
Прикро те, що через злочинну діяльність браконьєрів у колись багатих рибою водоймах тепер на юшку можна зловити хіба жабу. Найпаче обурює така ситуація прихильників чесного рибальства, котрі постійно дбають про збереження місць лову, займаються зарибленням ставів, озер і рік, вкладають в цю справу зароблені кровні кошти та душу.
Нещодавно до редакційної скриньки “Полісся” втрапив лист багатолітнього члена районного товариства мисливців і рибалок Олександра Приймака із Каменя-Каширського. У ньому чоловік гнівно засуджує браконьєрство, жадібність деяких колег-рибалок, а також закликає краян зберегти наші природні надбання для нащадків. Сам рибалка з дитинства добре знає про той безлад, який, на жаль, має місце на деяких водоймах району.
– “Шановні жителі району, рибалки і рибачки! Також і не шановні браконьєри. Найперше звертаюся до вас. Всі ми маємо вудки, рушниці, ходимо до лісу, на водойми, але чомусь не всі вміємо берегти природу. Повсякчас кидаємося в крайнощі. Ось тепер саме триває нерест, а дехто схопив сітки, вудки і на водойми чимдуж побіг. Бо рибки, бач, так захотілося піймати! Та не одненьку і не дві, а дай мішок, а, може, й три. Потягнуло мене на ці ліричні рядки, бо на зариблення водойм здають гроші тільки окремі люди, а ловити хочуть всі. Але і це ще не найгірше лихо. Приїжджали ми якось з товаришем на Озюрко рибу запускати, а на озері сидять… по три, чотири спінінги закинули. Хіба не знають, що в нерест дозволяється ловити всього на одну вудку?! Де їхня совість?! Куди дивиться рибконтроль?! Та про що я говорю… З таким ставленням ми скоро їсти будемо лиш жаб’ячі лапи, а, може, й того ні”, – робить простий, але доволі об’єктивний висновок пан Олександр. За словами автора листа, “ще трохи так половимо і рибці буде хана”. Насамкінець він закликає горе-рибалок братися за розум: “Невже не хочете, щоб ваші внуки знали, які бувають карасі та щуки, линки, плотички й коропи. Що ж ви за злиденні рибаки?!
Олександр ПРИЙМАК.
