Незалежна громадсько-політична газета

“Живемо як у ВЕНЕЦІЇ”

ссМешканці однієї з найстаріших у древньому Камені вулички Кутової, яка губиться практично у центрі містечка, живуть ніби в часи середньовіччя.

с

Ледве повернеш із загорнутої в асфальт Ковельської (навпроти готелю “Турія”), як відразу ж у вічі впадають здоровенні глибокі калюжі, повні води. Чи йде дощ, чи його нема — а в цьому куточку завжди стоїть болото. А особливо ранньою весною, як пригріє сонце і потане сніговий покрив, вода підходить під самісінькі пороги людських хат.
Жодного разу з часу незалежності, згадують тутешні мешканці, нікому з градоначальників до проблем їх вулички не було діла.
Але ж тут не околиця якогось забитого хутора, а центр міста! А це на разі, як люблять говорити в Одесі, дві великі різниці…
Особливо зараз єдиною дорогою, яка веде до цієї вулички, без гумових чобіт просто не пройти. Довкола все суцільно хаотично забудовано.
— Вулиця у нас є, а доїзду до неї немає, — говорить Лариса Кузьмич. — Я сюди переселилася у 2002-му. І скільки живу, так завжди тут вода стоїть. Маю двох діток: найменший ходить у другий клас, а доньці скоро вісімнадцять. Доки вона не підросла, на руках її через цю багнюку переносила. А тепер, щоб до школи чи назад додому син міг потрапити — його завжди переносити на руках мушу.
— Бачите, яка зараз серед дороги калюжа, — долучається до розмови її сусідка Валентина Траумова. — Коли сухо, то півбіди, а в негоду ні пройти, ні проїхати. Ця ковбаня перетворюється в непрохідне болото. Ми вже не раз пробували виправити ситуацію своїми силами. Завезеш не одну тачку, але задощить — і вода із вулиці Ковельської та від території молитовного будинку до нас.
Свого часу ця вулиця, яка раніше звалася 17 вересня, була однією із найреспектабельніших у Камені-Каширському. Поблизу діяв готель “Брістоль”, який у радянські часи знесли. Жили тут переважно заможні люди, торгівці євреї. За сьогоднішніми мірками, так би мовити, підприємці. Місцевий житель Валерій Остапчук пригадує, що дорога, яка вела на вулицю Кутову, насправді вимощена каменем.
— Але він зараз під землею. Це тверде покриття робили ще, певне, за Польщі й жодного разу не ремонтували, — говорить пан Валерій. — Щоб нашу вулицю не підтоплювало, тут діяла ціла водовідвідна система.
Зрозуміло, що після дощів вона збирала воду. Все зруйнувало перепланування міста.
— З легкої руки ще попередньої міської влади на місці старого водовідвідного каналу виросли новобудови. А ми тепер живемо ніби у Венеції. Серце болить, коли дивлюся на сусідів, які місять болото, прошкуючи в місто, на дітей, котрі бредуть через нього до школи, у дитячий садочок, — невесело зітхає чоловік.
Чи можна чимось зарадити мешканцям цієї вулиці вже зараз? Про це ми запитали у заступника міського голови Миколи Шворака.
— Хочу відмітити, що минулоріч у місті зроблено чи не найбільше за всі попередні роки, відремонтовано 21 дорогу із біло-щебеневим покриттям, — розповідає Микола Іванович. — Але від жителів цієї вулиці офіційного звернення до міськради не надходило.
За його словами, вирішити цю проблему, зробити дорогу до цієї вулиці цілком реально. Адже вона тягнеться якихось кілька десятків метрів. При цьому Микола Шворак повідав, що минулого року спільно із міською громадою ЄХБ, яка має поряд із цією вулицею свій храм, було прокладено меліоративну канаву для водовідведення.
Втім, ця меліоративна споруда, певно, не зовсім справляється із своєю функцією. Адже вода на цій вулиці стоїть там, де і була. Тож, можливо, міськраді крім каналу варто ще й підняти рівень дороги. Для цього треба небагато, а привезти всього кілька машин щебеню і піску. Тим більше, що такий занедбаний стан цієї вулиці практично в самому центрі псує імідж цілого міста.
Олесь Федорович,
фото автора.

ПУБЛІКАЦІЇ

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *