Початок опалювального сезону в школі села Брониця під загрозою зриву через аварійний димар
Вівторковий ранок, 3 жовтня, для жителів Брониці розпочався із направду нетипової події. Прокинувшись від сну та за звичкою полишивши свої домівки у справах, ті мимоволі зауважили, що з сільської панорами зникла доволі примітна деталь – величезна труба шкільної котельні. Незабаром цьому вдалось відшукати пояснення. Зігнутий у кількох місцях іржавий димар лежав одразу ж на території навчального закладу.
Вже за годину представники громади Олександр Нікітчук і Василь Демидюк прибули до редакції “Полісся”, щоб розповісти власне бачення ситуації журналістам. За словами чоловіків, труба просто завалилася. Причиною всього є банальна халатність, адже вона давно була аварійна і потребувала заміни.
– Проблему помітив ще минулого року кочегар. Казав, що труба погано тягне, вся в дірках. Пробували ремонтувати, але метал настільки проржавів, що латати там нічого. Десь три чи чотири дні до того, як трапилась подія, вона похилилася. Та на це не звернули уваги. Коли у вівторок зранку діти прийшли до школи, то застали ось таке видовище… У мене четверо дітей навчаються. А якби когось привалило – це ж відразу або каліка, або смерть!!! –обурюється Олександр Нікітчук. Як зазначає співрозмовник, під час короткої зустрічі з керівництвом школи його запевнили, що небезпеки для школярів аварійна труба не становила, адже там ніхто не ходить. Хоча всього за кілька десятків метрів знаходиться шкільний туалет, поряд дитячий садочок.
Підтримує колегу і Василь Демидюк:
– Її давно потрібно було демонтувати. У Воєгощі знайшли вихід – змурували димохід, в Ворокомле теж саме, а в нас чомусь не можуть. За тиждень-два починається опалювальний сезон, а вже холодно, учні мерзнуть. Якщо ти бачиш, що труба похилена, чому не ліквідувати проблему?
Однак відповіді на свої запитання чоловік так і не дізнався. Тому журналісти спробували запитати про це у директора школи Анатолія Корінчука, а також поцікавитись, яким чином той вирішуватиме складну ситуацію, адже якщо заміна труби не буде здійснена до зазначеного терміну, то існує цілком реальна загроза, що навчальний процес доведеться призупинити, так як обігріти без працюючої котельні 381 школярів – просто нереально.
Сам Анатолій Миколайович не бачить причин для паніки і спростовує інформацію про обвал, назвавши її лише чутками. За словами директора, про те, що димар аварійній, знали, тож виконали планові роботи з його демонтажу.
– Наразі школа до опалювального сезону готова. Відділ освіти був повідомлений мною про цю проблему, ми спільно працювали над пошуком заміни труби, вона вже закуплена. Думаю, за день-два усі роботи вдасться виконати і опалення школи розпочнеться за планом, – коротко повідомив Анатолій Корінчук і порадив за більш конкретною інформацією звернутися в відділ освіти. Що ми, власне, і зробили.
У телефонній розмові Віктор Пась підтвердив кореспонденту нашого видання сказане попереднім співрозмовником, та запевнив, що зовсім скоро котельня працюватиме, як і належить, діти не мерзнутимуть.
– Я знаю цю ситуацію. Директор звернувся до мене близько місяця тому. Повідомив, що труба потребує заміни. Ми планово демонтували трубу, адже вона вже згнила і могла будь-якої миті завалитися. Спеціально напередодні ввечері, коли вже не було дітей у школі, завгосп взяв трактор і поклав її. Звісно, прокинувшись вранці, люди запанікували. Та перейматися нема чому. Те, що труби горять, – звичне явище. От в Житнівці за рік згоріла, а тут більше 20 років функціонує. На сьогодні вже підшукали потрібну для заміни в Клітицьку. Орієнтовно до п’ятниці труба буде стояти.
Проте Олександр Нікітчук мало вірить поясненням про плановий завал труби, як і тому, що для цього застосовували трактор. Не змогли знайти когось, щоб підтвердив чи спростував дану інформацію і журналісти. Навпаки, коли ми працювали на місці події, то натрапили на неадеквата з лопатою, який погрожував журналісту розбити знімальну техніку та завдати тілесних ушкоджень. Опісля нашої спроби довідатись в нього, чи був таки той злощасний трактор, чоловік промовчав і подався в невідомому напрямку.
Вразили й умови зберігання паливних матеріалів, ті просто мокнуть на вулиці, адже будь-яке накриття, окрім невеличкої дерев’яної будки, де складують торфобрикет, відсутнє. Не тішить очі і котельня. Приміщення з частково заскленими вікнами, цегляні стіни не утеплені. Підсобка, де проживають кочегари, – просто жах: старе металеве ліжко, замість матраца встелений шмат фанери, а роль подушки виконують згорнуті в рулон навчальні карти.
Один з кочегарів зізнається, що до такого давно звиклись. Каже, раніше ситуація була ще гірша, та дивується, чому в сусідніх селах, особливо райцентрі створені комфортні умови, а тут ні.
– Жодного обладнання, піддувала немає, вентиляційна система – непрацююча. Гар забиває легені, тож опісля зміни ще два дні відкашлююся чорним пилом. Приміщення холодне, гріємося від печі. Весь паливний матеріал змушені перевантажувати вручну, сотні тонн. Технологія двадцять першого століття!!! Коли триває опалювальний період, печі не гасяться, працюємо цілодобово… Труба вже друга, перша теж перегоріла. Тут їх замінюють, коли згорять. Зазвичай котельні, і димарі повинні перевірятися перед початком навчального року спеціальною комісією. Однак жодних перевіряльників за увесь час своєї роботи так і не бачив. Скажіть, хто мені дозволив би торфобрикет складати одразу біля котла? – щиро дивується працівник.
Видається, що у даній історії більше запитань, ніж відповідей. Головні з котрих – впала труба сама, чи її звалили спеціально? Чи обстежував хтось котельню напередодні початку нового навчального року на предмет готовності її до опалювального сезону?
Олександр ПРИЙМАК.
Р.S. Станом на вчорашній ранок, попри запевнення керівника районного відділу освіти, трубу так і не встановили.
