У недалекому майбутньому жителі нашого району можуть зіткнутися з реальною проблемою. Останні дослідження французьких науковців шокують своїми результатами – людство на порозі голоду. Споживацьке ставлення до природи, намагання якнайбільше від неї взяти, а натомість нічого не даючи взамін, вже стало причиною того, що майже половина світових запасів ґрунтів сьогодні – деградовані, забруднені радіацією, пестицидами та іншими отрутохімікатами; десятки мільйонів гектарів засолені і закислені, а тому непридатні для вирощування будь-якого виду сільгоспкультур.
Кожен 20-й гектар сільгоспугідь району –болото!
Невтішна ситуація і на Камінь-Каширщині. З понад 60 тисяч гектарів освоєних сільськогосподарських територій (угідь) наразі майже кожен двадцятий тут перетворився на справжнє болото і потребує негайного осушення. Однак зробити це вкрай важко, адже більшість каналів, прокладених у 60–70 роках минулого століття, та водоприймачів через значну зношеність меліоративної системи, а почасти внаслідок неконтрольованої господарської діяльності місцевих жителів – зруйновані, або замулені. Як наслідок, поля, котрі знаходяться в низовині, щоразу підтоплює, а їх власникам залишається лише надіятись, що урожай таки не згниє.
Правду кажучи, за понад 50 років експлуатації потребує капітального ремонту, заміни гідротехнічних споруд, проведення агротехнічних заходів (кротовий дренаж, очистка площ від деревної і чагарникової рослинності, проведення хімічної меліорації) уся мережа.
Та дієвих механізмів, що дозволили б реалізувати даний проект, на жаль, поки що немає. Виною цьому є активне розпаювання, внаслідок якого значна кількість меліоративних каналів сьогодні перетворена на “безгоспні”. За законом, доглядати за ними мали б люди, які отримали земельні наділи. Але вони просто не хочуть. У свою чергу не може робити це і влада, бо канали фактично їй вже не належать. Ось така дилема.
Недоотримуємо врожаї через бездумне господарювання
Проте навіть при такому стані речей отримувати високі врожаї на наших землях, а з часом навіть подвоїти їх, можливо. Головне з розумом підійти до справи. Як стверджує геохімік, професор французького університету Поля Сезанна Даніель Наон “У сучасному суспільстві панує справжня безграмотність: ні політики, ні журналісти, ні навіть вчені не знають структури і принципів функціонування ґрунту”. Запитаєте, що він має на увазі?
Пояснення дуже просте: людство розучилося правильно господарювати. Так, як це робили їхні предки. Мова іде про дотримання основних принципів сівозміни, внесення достатньої кількості органічного добрива у ґрунт, вирощування тих культур, які відповідають певному типу ґрунту та їх чергуванню. А де це потрібно — навіть заліснення межі ділянок, аби захистити родючий шар від природного вивітрювання.
Але чи всі господарники нашого району дотримуються цих простих правил? Відповідь: ні!
Останнім часом доволі поширеним явищем стало використання для удобрення рослин мінеральних добрив замість гною. З одного боку причиною такого вибору є доступність мінеральних добрих, простота їх застосування, легкість транспортування. Як мовиться, закинув мішок у багажник і вперед садити картоплю чи іншу городину. З іншого – брак органічного добрива, яке сьогодні відшукати буває не так просто, бо колгоспи, тваринницькі господарства майже повністю зруйновані, одноосібники через відсутність державної підтримки відмовляються утримувати коней, велику рогату худобу, які є основними виробниками органіки. Як наслідок вибір стає очевидним. Однак за усією цією простотою і зручністю приховано й багато недоліків. Найперший – це небезпечність “хімічних ” добрив для ґрунтів при неправильному застосуванні. Так, довготривале внесення мінеральних добрив без чергування з іншими видами, особливо у надмірних концентраціях, є основною причиною втрати гумусу і погіршення фізичних властивостей земель, зокрема окислення. Вже тепер середній показник вмісту гумусу у наших ґрунтах становить лише 1,63% на 40 сантиметрів шару, при нормальному значенні у 4-6%. У районі нараховується понад 18 тисяч гектарів кислих ґрунтів. Визначити їх дуже просто, варто лише поглянути, які рослини-шкідники забруднюють ваш город. Якщо це хвощ, люпин або мокрець – ґрунти окислені. Через незнання, аби винадити шкідників, ми щедро кропимо їх отрутохімікатами, а потім цю ж хімію споживаємо у їжу. А все, що потрібно – провести розкислення, тобто вапнування, з щорічною нормою внесення меліорантів 2-8 тонн на 1 га площі.
По-друге, надмір мінеральних добрив у ґрунті призводить до ущільнення землі і забруднення її важкими металами та радіонуклідами – ураном, торієм, радієм. Як наслідок коренева система рослин погано розвивається, зменшується засвоєння корисних речовин, натомість відбувається накопичення нітратів і нітритів. Саме тих, якими нас так часто лякають з радіо, телеекранів та на сторінках друкованих ЗМІ. А це – малі врожаї, до того ж пересичені різною хімією.
Виною зменшення рівня родючості є використання при розорюванні полів важкої техніки. Наприклад, кількаразове проходження ділянкою трактора вагою у 4-6 тонн втрамбовує землю настільки, що може викликати її руйнування та навіть стати причиною розвитку ерозійних процесів. У підсумку це призводить до втрати близько чверті врожаю, а в окремих випадках навіть і більше.
Значної шкоди завдає також бездумне вирубування лісових насаджень, особливо довкола полів, що аграрії називають однією з передумов збільшення площ дефляційно-небезпечних ґрунтів, тобто тих, що піддаються постійному вивітрюванню родючого шару. У нас таких 19 тис. гектарів.
Звісно, ще однією причиною лиха є недотримання елементарної сезонної сівозміни. На даний час в районі нараховується більше 48 тисяч гектарів сільськогосподарських угідь, з них 14279 га відведені під зернові і зернобобові культури, 5758 га – картоплю, на 1107 га вирощують овочі, 8039 га зайняті кормовими культурами. На перший погляд картина виглядає досить привабливо. Однак розділивши площу, що займають харчові культури, на усіх жителів Камінь-Каширщини, виходить не так уже багато – 35 сотих. І це при тому, що переважна частина жителів використовує свої наділи лише під вирощування певних овочів або зернових. Часто постійно, на тому ж самому місці, аж доки поле не виснажиться. Додавши до цього негативні природні фактори (спека, заморозки, тощо), — масштаб проблеми очевидний. На думку експертів, якщо це не зміниться, уже за 50 років ми можемо втратити чверть родючих земель назавжди. Для району – це зменшення аграрного потенціалу, як наслідок неможливість прогодувати себе самостійно, без залучення зовнішніх ресурсів.
Врятує ситуацію лише комплексний підхід
Що ми можемо зробити, аби врятувати ситуацію? Найголовніше – це переосмислити наш підхід до ведення сільського господарства. Не треба боятися вчитися, послуговуватися новітніми здобутками іноземних аграріїв, проводити більше тренінгів і навчальних програм, на котрих знайомити краян з принципами правильного господарювання на землі.
Не менш важливим має стати ремонт, а в найближчій перспективі — повна реконструкція існуючої меліоративної системи. Світовий досвід показує: якщо не проводити очистку та реконструкцію дренажних каналів, за п’ять-десять років це призведе до знищення половини меліоративної системи, затоплення сільськогосподарських територій та фактичного перетворення продуктивних земель на болота. На разі певні відновні роботи вже здійснюються, але цього ще замало.
Наступним кроком має стати оновлення технічного парку сільгосптехніки легшими та ефективнішими машинами. Зважаючи, що більшість її тепер перебуває у власності одноосібників, контролювати і фінансувати процес має держава. Лише коли фермер отримає реальні дотації, він матиме можливість і стимул закупити сучасну техніку. До того часу багатотонні трактори і комбайни й надалі трамбуватимуть наші землі, видавлюючи із неї життя.
Олександр Приймак.
