Майстер зачісок Роман Березюк — один такий у Камені-Каширському

 Кореспондент “Полісся” дізнавався, що змусило колишнього будівельника-заробітчанина, який після закінчення школи починав з того, що їздив у Росію на заробітки, перекваліфікуватися у перукаря-модельєра…

У перукарському салоні Каменя-Каширського, що має назву “Чарівниця”, мою увагу привернув хлопець-перукар із колоритною зовнішністю. Високий, з оригінальним фартухом для перукарських інструментів. Жінки, які були присутні у залі, заворожено спостерігали за цим молодим майстром, який вправно чаклував над зачіскою своєї клієнтки. Цікаво, чому він обрав фах перукаря, нетипове для чоловіків нашого міста заняття, і що він сам думає про свою професію? Ми зустрілися в одному з кафе за горнятком кави. Роман Березнюк — у минулому колишній заробітчанин, а нині перукар-модельєр — розповів про свою роботу, клієнтів і про те, чому кардинально змінив своє життя.

 — Романе, що стало вирішальним у виборі перукарської справи?

— Після закінчення школи постало питання про те, де можу себе застосувати і реалізувати. На початках батько брав мене у Москву на будівництво. Займався покрівлями, шпаклівкою, іншими оздоблювальними роботами. Але постійні переїзди, життя у вагончиках дуже виснажували. Тому зрозумів, що такий спосіб життя — не для мене, потрібно щось змінювати. Адже в подальшому — жодних перспектив. Тому пішов вчитися на перукаря. Мені подобалося те, чим займаються ці люди.

— Ти є єдиним чоловіком — представником цієї професії у нашому місті…

— Я знаю. Чомусь у наших людей склався стереотип, що це жіноча професія. Але ж в дореволюційні часи перукарями (цирюльниками) працювали суто чоловіки, жінкам займатися цією справою забороняли. Серед провідних стилістів як України, так і Європи — теж переважна більшість чоловіки. До речі, у великих містах дуже багато чоловіків-перукарів.

— Як сприймають тебе клієнтки? Думаю, від дівчат відбою не маєш?

— Увага від жінок є. Але навряд чи людина буде приходити до тебе у салон робити зачіску лише через твою зовнішність, із-за твоїх гарних очей чи твого зросту. Це діє максимум раз-два. Тут головне інше — ти маєш добре виконувати свою роботу. У цьому криється весь секрет успіху.

— Перукарське мистецтво — прибутковий бізнес?

— У Західній Європі — так. У нас людей, які можуть дозволити собі витрачати у салонах великі гроші, небагато. Часто клієнти економлять на перукарських послугах. Для перукаря важливо сформувати клієнтську базу. Набуття клієнтів — тривалий процес. І не важливо, скільки ти років працюєш: десять три. Дівчина зробить зачіску в досвідченого майстра, але їй вона не сподобається, тож більше не прийде. А піде до когось, хто працює один день, і буде до нього ходити постійно. Є перукарі, які не мають бажання вдосконалюватися, і клієнти це бачать…

— Коли тільки починав свою роботу, чи був страх зіпсувати зачіску, спалити комусь волосся?

— Страх, звісно, був… Всім спершу страшно та психологічно важко. Зараз працюю, стараюся удосконалюватися, аби досягти високого рівня. І таки за три роки роботи в цій сфері чогось навчився.

— Чи існує сьогодні мода на стрижки? Чимало жінок міста та сіл району консервативні і рідко змінюють свій стиль.

— Я б так не сказав. Зараз кожен хоче бути особливим, привабливим, мати щось своє, індивідуальне. Особливо наші жінки, які завжди прагнуть бути красивими.

— Часто люди не можуть сказати, яку стрижку чи зачіску вони хочуть. Як ти дізнаєшся у своїх клієнтів, що саме їм потрібно?

— Через спілкування. Важливо встановити контакт з людиною. Не люблю працювати у тиші, мовчки. Коли ти говориш з клієнтом, легше дізнатися, чого людина хоче, який у неї стиль життя і що саме ця зачіска їй пасуватиме. Хоча загалом людину, яка обрала свій стиль, важко переконати змінити його кардинально. Тільки бавишся з довжиною волосся: трохи коротше, трохи довше.

— Романе, над якими зачісками тобі більше подобається працювати — чоловічими чи жіночими?

— (Усміхається) Чоловіків, звісно, стригти набагато легше, але мені більше до вподоби працювати із жіночим волоссям, робити жінкам  зачіски.

— А чому?

— Чоловіки хочуть собі, як правило, короткі, класичні стрижки. Жінки ж замовляють різного роду укладки, колорування та фарбування волосся.

— Де черпаєш натхнення для роботи, можливо, їздиш на курси до якихось відомих майстрів?

— Ми живемо в час інформаційних технологій, сьогодні в Інтернеті можна знайти сотні відеоуроків перукарської майстерності. Тому не обов’язково кудись їхати. Наприклад, мені подобається, як працюють відомі стилісти Білорусі та Росії. Хоча зробити все детально, як вони, зрозуміло, не вдається, постійно виходить щось своє. До речі, інколи навіть краще, аніж у них. Як на мене, перукар повинен мати художній смак. Звісно, добре знати теорію і не боятися експериментувати. Це головні аксіоми нашої роботи.

Олесь Федорович.