Двадцять один місяць сімейство Юрчиків усіма шляхами, правдами й неправдами, розшукувало свого чоловіка і тата, що безвісти зник у бою на Донеччині під кінець 2022-го. І таки знайшли. На жаль, на кладовищі у Дніпрі як безіменного солдата… Днями відважний захисник, виходець із села Теклине й житель Ратного, головний сержант Юрчик Володимир Макарович, 1975 р.н., повернувся нарешті навіки спочити на рідне Полісся.
Володя народився і зростав у Теклине в сім’ї, де виховувалось восьмеро дітей. Відслужив «строчку» у спецвійськах Націгвардії. Був сапером. Деякий час працював у Ратному у пожежній частині. Після одруження із камінь-каширкою Наталією доля закинула його у Володимир. Потім молоде подружжя остаточно осіло в Ратному, народило трьох донечок.
У 2015-ому Володимир Юрчик воював у зоні АТО. Вдруге став на захист Батьківщини з першого дня повномасштабного вторгнення. Спочатку ніс службу на блокпостах північного прикордоння, за кілька тижнів у складі штурмової роти виконував вже бойові завдання під Бахмутом. Отримавши контузію, пройшов реабілітацію і з жовтня 2022-го знову опинився на фронті. Зв’язок з ним обірвався назавжди у грудні того ж року, він місяцями вважався безвісти зниклим. Рідні все надіялась на такий бажаний дзвінок чи повідомлення. Молились, аби татко й чоловік повернувся живим. Не склалося. Лише тепер шляхом проведення експертизи ДНК та вивчення матеріалів родина встановила, що Володимир, на жаль, загинув під час відбиття наступальних дій противника в районі населеного пункту Підгороднє Донецької області 17 грудня 2022-го. Майже рік він був уже похований як невідомий воїн на Краснопільському кладовищі у Дніпрі. Днями його останки з усіма військовими почестями перепоховали у Ратному, де він прожив свої останні двадцять найщасливіших років.
Іванна ГАЙДУЧИК.
Фото з похорону із сайту Ратнівської селищної ради.
