Наймолодшого тероборонівця Волині, уродженця села Добре, Коваля Василя Миколайовича, удостоїли високої нагороди – державного ордена «За мужність» ІІІ ступеня. На жаль, з приміткою «посмертно».
Відповідний указ №741/2023 Президент України Володимир Зеленський підписав 8 листопада.
Василь Коваль був Героєм для свого народу і подвижником для Бога, якому так багато літ прислужував паламарем у церкві. Йому виповнилось заледве 19, коли напад ворожої орди змусив його взяти до рук зброю. Замість реалізовувати юнацькі мрії, їсти мамин борщ, ходити на побачення з дівчатами, навчатися у вищих освітніх закладах – боротьба з окупантом. Уже в перший день повномасштабної війни хлопець стояв у військкоматі, але рідним про це не зізнався. Тоді просто в бій із райцентру якраз відправляли уже досвідчених військовослужбовців, тож юнака завернули додому. Але він довго не вагався, одразу подався у територіальну оборону, що стояла на рідних теренах. Так у складі волинської «сотки» через рік опинився уже на передовій. А через кілька місяців, 24 липня, Бог назавжди забрав його до себе: захисник загинув у результаті мінометного обстрілу в Сіверськодонецькому районі (Луганщина).
«Переживав за близьких, переживав за рідну Україну – тому й вирішив взяти до рук зброю. Це був мій свідомий вибір. І я не шкодую, що так вчинив. А мамин борщ і побачення у моєму житті ще будуть – після Перемоги!», – впевнено говорив Василько в одному з інтерв’ю пресі, коли ніщо ще не віщувало біди.
До таких же нагород посмертно минулого тижня були представлені ще двоє полеглих в бою воїнів з району – 33-річний маневиччанин Богдан Янчишин та 57-літній житель Гути-Лісівської Віталій Пилипчук.
Іванна ГАЙДУЧИК.
