Своїми державними прапорами посмертно одночасно «застелили» кладовища троє воїнів-земляків із однієї бригади.
Надто скорботні ці осінні дні у нашому районі. Останні дати золотавого жовтня зблякли у траурних стрічках. Один за одним відійшли у засвіти троє наших мужніх земляків, бійців 68-ої окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша, що понині дає відсіч окупантові на різних фронтових напрямках. Усі вони стали на захист Батьківщини ще у перші дні повномасштабної війни й були вірні присязі своєму народові і державі до останнього подиху, майже два роки в кривавій боротьбі – за своє життя та мирні світанки для всіх нас.
Так, 14 жовтня внаслідок мінно-вибухової травми під час виконання бойового завдання на Луганщині загинув 43-річний старший солдат, уродженець села Кам’януха, Захарчук Олександр Дмитрович.
Захисник вступив до лав Збройних сил України на початку березня 2022 року. В останню земну дорогу навідника стрілецького відділення, батька двох дітей – синочка і донечки, провели 28 жовтня з усіма військовими почестями в рідному селі.
В один день із Захарчуком Олександром, 14 жовтня, поліг на полі бою його побратим, маневиччанин Козей Віталій Олександрович.
Він також був навідником єгерського відділення та призваний разом із земляком 6 березня 2022-го. Захищав суверенітет та територіальну цілісність нашої держави у 2020-2021 роках. Загинув солдат у результаті ворожого обстрілу під час захисту країни від рашистської навали на Харківщині. Йому було всього лиш 30. Вдома молодого тата не дочекався малолітній синочок.
Від отриманих в бою тяжких поранень 25 жовтня помер ще один військовослужбовець 68-ої окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша, житель села Серхів Нестерук Віктор Васильович.
Був мобілізований до війська з 7 березня 2022-го. Цьогоріч 9 червня отримав поранення, після чого його спочатку рятували медики у Запоріжжі, потім було продовжено лікування у Дніпрі та Луцьку. На жаль, серце воїна втомилося від тривалої боротьби за життя. Він не діждався до свого 51-річчя всього два тижні. Полинув у небо, де на нього вже чекали батьки. А тут, на землі, його домовину, вклонившись, зустрічали односельчани й мешканці громади. Тепер син із донькою навідуватимуться погомоніти з татом тільки до його могили. Це вже друга за короткий термін непоправна втрата для серхівчан, які минулого тижня тільки-но провели в останню дорогу 29-річного командира штурмового відділення Віктора Войтка.
Іванна ГАЙДУЧИК.
