Затяті палії не бояться ані наслідків своєї діяльності, ані гніву людей, ані штрафів контролюючих служб.
Камінь-каширці стали заручниками сусідів, які щодня труять їх димовими завісами. А впродовж серпня-вересня такі «прибиральники» розпалювали вогнища практично щодня: як не опари від пластикових пляшок чорною змійкою здіймалися над подвір’ями, то тління мокрого бадилля і трави. Навіть у спекотні періоди вночі неможливо було відкрити вікна. А восени ситуація ще більше загострилася, особливо напередодні свята Покрови. Для багатьох, очевидно, хоч щось спалити протягом доби – вже стиль життя. А для інших, які ніколи вогнищ в житлових секторах не розкладають, такі дії — як якесь прокляття: ані щось попрати, ані погуляти в токсичному смороді, ані провітрити будинок. Не говоримо вже про тих, в кого астма та алергічні реакції на продукти спалювання.
Ось уже жовтень, а довкола міського стадіону продовжує здійматися кількамісячний чадний туман. Здавалося б, маленькі міські обійстя, де поміститься максимум дві сотки городу і три дерева. Де ж уже стільки того картоплиння чи гілля береться, щоб можна було щовечора два місяці підряд ватру розкладати?! Цікаво, що серед найактивніших «кочегарів» найбільше тих, хто працює чи працював свого часу в медзакладах і не з порожніх балачок бачив наслідки такого паління на людському організмі. Навіть наймолодшим школярам уже відомо, що спалювання відходів – головна причина такого масштабного захворювання людей на онкології. Грішать подібним і інші, здавалося б свідомі, мудрі й привітні містяни. Саме тому скандалити з ними постраждалі сусіди не наважуються, не хочуть «бити горшки». Тож тихенько давлять у собі своє невдоволення й очікують на прихід відповідних контролюючих служб, які вирішать ці питання. Але, виявляється, ті також не надто спішать псувати стосунки з населенням. Робимо експеримент: телефонуємо до еколога, рятувальників та в поліцію, називаємося жителями райцентру, які хочуть поскаржитися на паліїв. Усі чемно відхрестилися від нас й переклали по колу один на одного компетенцію фіксації таких випадків й накладення штрафів. Хоча у Камінь-Каширському РУ ГУ ДСНС України у Волинській області пообіцяли хоча б когось направити на місце події для перевірки (правда, не знаємо, чи від слів перейшли до діла).
Телефонуємо через тиждень як представники преси. Співробітники ДСНС роз’яснюють, що систематично здійснюють рейди та «воюють» з паліями за межами населених пунктів. Навіть моніторять ситуацію квадрокоптерами. Восени склали уже 3 таких протоколи, відповідно до яких порушникам світить мінімум 3060 та максимум 6120 гривень штрафу. Ще одного підпалювача сухої рослинності зафіксували лісівники, які також можуть притягувати до адмінвідповідальності громадян, які знищують вогнем лісову екосистему. У житлових же масивах, кажуть рятувальники, здійснювати профілактично–наказову роботу повинні екологи та інспектори із благоустрою. Хоча в окремих випадках зафіксувати порушення можуть і вони або поліцейські, які, відібравши пояснення, передають матеріали в екологічну службу для складання протоколу. Ось уже 9 жителів району сплатять штрафи розміром до 1360 гривень за спалювання сміття на прибудинкових територіях. Еколог на дзвінок журналістів також тепер заявляє – організовує рейди з вогнеборцями і готовий йти штрафувати порушників навіть на приватні обійстя. У поліції наголошують, що втручаються тільки, якщо є порушення благоустрою.
Хтось каже: палили завжди і були колись усі здоровими. Так, були здоровими ті п’ятеро, які з десяти дітей доживали до підліткового віку й проходили природний відбір в доросле життя. Та і навряд наші предки спалювали пластик, гуму чи поліетилен та чули у той час про рак. Й гектарами, засадженими картоплею, тоді мало хто міг похвалитися. А отже й бадилля стільки не було. А опале листя використовували для утеплення хат (призьби) чи на підмостку худобі, після чого все це переорювалось в полі.
Вибір палити чи не палити є у кожного. Тим більше, що містом тепер двічі на місяць їздить трактор комунгоспу, який за невелику плату вивозить відходи на санкціоноване сміттєзвалище, де його утилізовують. Рослинність й листя можна також компостувати в органічне добриво. А от вибору дихати чистим повітрям у своєму дворі й навіть у своїй хаті більшість камінь-каширців позбавлені через сусідів, які шкодують на вивіз сміття кілька гривень та байдужі до свого й чужого здоров’я.
Іванна ГАЙДУЧИК.
