Кожна громада має духовні святині, які вже давно стали не просто культовими спорудами, а й невід’ємними частинками їхньої історії, цінними культурними надбаннями, сакральними пам’ятками. Для Каменя-Каширського такою святинею є дерев’яна церква Різдва Пресвятої Богородиці. Сьогодні їй виповнюється рівно три століття.
Церква 1971 рік
Постав храм далекого 1723 року стараннями першого свого фундатора — поміщика графа Красицького на місці ще давнішої Пречистенської церкви. Всіляко сприяли його будівництву жителі містечка і довколишніх сіл, зокрема Підцир’я, Клітицьк, Гута-Камінська, Яловацьк, Озеро та хуторів. Вони ж склали основу згодом заснованої Свято-Різдво-Богородичної парафії. У подальшому активними жертводавцями, будівничими і служителями церкви виступили також мешканці хутора Дубицьк, знищеного совітами на початку 50-х років минулого століття. Наприклад, варто згадати хуторян Солов’їв, які, зокрема, придбали і передали для храму частину ікон, церковного начиння. Історичні документи зберегли нащадкам відомості про інших прихожан Свято-Різдво-Богородичного храму, що відзначилися ревністю у вірі та праці. Уважно прочитавши текст виданої 20 листопада 1926 року предстоятелем православної церкви Польщі, митрополитом Варшавським і Волинським і всієї Польщі Діонісієм (Валединським) Благословенної грамоти, можемо довідатися імена окремих парафіян. Серед них — Михайло Лещинський, Радіон Кошуба, Григорій Кривдик, Кодрат Мельник, Ігнатій Должко, Дмитро Гембік, Іосафат Дмитрук, Паладія Шиманович, Фадей Бащук, Діомид Бащук, Іосиф Романович, Севастян Дмитрук, Авксентій Дмитрук.
Майже століття літопис храму писали в унійній традиції (він належав до греко-католицького обряду). Лише в 1839 році практику припинили, Богослужіння почали звершувати за православним звичаєм.
Празник на Волі. 1957 р. Посередині – о. Віктор Перхорович, справа – о. Микола Роздяловський. Фото з архіву Ольги Календи.
Серед перших православних настоятелів церкви Різдва Пресвятої Богородиці в Камені-Каширському значиться Андрій Пилипчук. У 1926 році священником був отець Микола Гуранович, на початку 1928 року – отець Є. Коваль, у 1932 році – отець Трохим Соловей. Про це дізнаємося із наукового дослідження, виконаного директоркою Камінь-Каширського краєзнавчого музею Наталією Пась у співавторстві з протоієреєм Юрієм Михайловим, який ось уже майже 25 років здійснює священницьке служіння у цьому храмі.
У 40-х роках XX століття його настоятелем став Володимир Кульчицький. На той час кафедру в Камені-Каширському очолював поборник українізації православної церкви, один із творців автокефалії Української церкви архієпископ Антоній (Марценко), котрий, зосібна, започаткував у нашому місті набір слухачів курсів з підготовки священників і псаломників, натхненно провадив просвітницьку роботу серед молоді, навчав Слову Божому. За спогадами нині покійного жителя міста Петра Дмитрука, отець Володимир Кульчицький підтримував зв’язки із українським підпіллям, допомагав повстанцям боротися проти окупаційних німецьких та радянських військ. Як пише Наталія Пась, весною 1947 року, коли отець Володимир уже служив у Видерті, його заарештували за зв’язки з повстанцями. До літа 1956 року він відбував покарання на шахтах далекої холодної Воркути.
Упродовж 1951-1953 років обов’язки настоятеля храму виконував отець Микола Роздяловський. Він запам’ятався камінь-каширщям, як священник високих людських чеснот, мудрий пастир, який в роки Другої світової війни ризикуючи і сам загинути врятував не одне життя, переховував від нацистів на горищі власної оселі євреїв.
З 1990-х років прихожани храму Різдва Пресвятої Богородиці та небайдужі благодійники (не завжди навіть православного віросповідання) спрямовували зусилля на те, щоб зберегти будівлю, облагороджували територію довкола, проводили ремонтні роботи.
Кінець другого десятиліття XXI століття для парафіян виявився часом вибору і самовизначення. Думки людей розділилися: одні виступали за те, аби триматися єдності з УПЦ, інші наголошували на тому, що варто навпаки об’єднатися з Православною церквою України (ПЦУ), томос про автокефалію якій надав Вселенський патріарх (предстоятель Вселенського патріархату Константинополя) Варфоломій. Нарешті цьогоріч маємо конкретний результат непростої дискусії. 31 серпня з’явилося розпорядження начальника Волинської обласної військової адміністрації, яким здійснено реєстрацію в новій редакції Статуту Свято-Різдво-Богородичної громади Української православної церкви міста Каменя-Каширського та зміну її назви, що тепер звучить як “Релігійна громада Різдва Пресвятої Богородиці Православної Церкви України міста Каменя-Каширського Волинської області”. Це рішення знаменує собою початок нового етапу, релігійної переміни в житті громади храму і загалом нашого міста, який, безперечно, нам, сучасникам, запам’ятається багатьма подіями. Надіємося, в підсумку вони приведуть православних Каменя-Каширського до єднання.
Олександр ПРИЙМАК.
