Заручившись сприянням закордонних благодійників, камінь-каширець із Польщі підтримує батьківщину з початку війни і до сьогодні.
За період російської кровопролитної війни проти нашої держави винахідливі українці вигадали тисячу і один спосіб, щоб допомагати армії та постраждалим від наслідків збройної агресії. Прикладів ефективних методів опіки в тилу є безліч. Досить оригінальний варіант, як стати корисним для наших військовослужбовців і не лише, вдалося знайти уродженцеві Каменя-Каширського, який вже десять років проживає у Польщі, Тарасові Гембіку. Тримаючи у фокусі проблеми земляків, він став частиною команди однодумців, які створили волонтерський штаб у Варшаві. Спочатку небайдужі активісти щодня готували по дві тисячі бутербродів для наших переселенців, які знайшли прихисток у добрих сусідів, а згодом досягли нечуваного для себе самих рівня доброчинства — із мистецькою програмою молоді інфлуенсери об’їздили більше десяти країн світу, збираючи донати для України.
Друзі пізнаються в біді
— Свого часу, живучи в Польщі, мені не вистачало української соціальної спільноти і спілкування саме з людьми молодого віку, які б хотіли популяризувати українське, — розповідає власну історію імміграції Тарас Гембік. — І таке місце вдалося створити при музеї Сучасного мистецтва у 
Варшаві. Познайомився там з одеситкою Марією Бебурією та Юлією Кривич з Дніпра. Спільно ми зорганізували культурно-мистецький колектив «Близькість», який займається інтеграцією українців, допомагає пристосуватися їм серед іноземців. Наш колектив працював над театральними постановками в сучасному виконанні та за участі акторів-аматорів. Під час зустрічей наша спільнота українців спілкується виключно рідною мовою. Ці люди проявили згуртованість і тоді, коли ворог повномасштабно вдерся в Україну. Ми отримали дозвіл на відкриття в центрі Варшави гуманітарного штабу.
І це стало відправною точкою нашої волонтерської діяльності. Спочатку забезпечували їжею утікачів від війни з України. До нашої ніціативи долучилися відомі пекарні міста, продукти приносили прості люди. Однак поле волонтерської допомоги безкрає. Тож, тримаючи безперервний зв’язок з представниками культурних осередків Києва, спочатку реагували на запити наших земляків в Україні, покриваючи якісь базові потреби. Пізніше заручилися підтримкою фундації «Будь», завдяки співпраці з якою вдавалося передавати в Україну медикаменти, військову допомогу, котру збираємо до цього часу. Дякуючи усім небайдужим людям до проблем нашої держави, разом із партнерами змогли залучити фінансової допомоги на понад мільйон злотих. Крім того, забезпечували ліками, медобладнанням великі заклади охорони здоров’я, які приймали поранених, зокрема в Дніпрі, Києві, Одесі та Чернівцях. Надавали підтримку організаціям, що займаються виготовленням протезів для військових, допомагали солдатам, котрі внаслідок бойових дій втрачали зір. І на цьому підтримка наших іноземних партнерів і фондів не вичерпується, — зазначив волонтер.
Об’їздив більше десяти країн світу заради донатів
Кількома роками раніше наш творчий і ексцентричний земляк, косметолог за освітою, працював фотомоделлю для популярних глянців Європи, зокрема всесвітньовідомого видання «Вог» («VOGUE») в рамках контракту у Мілані.
Проте, за словами Тараса, його орієнтири кардинально змінилися, відтак поле творчої діяльності земляка зосередилось у Варшавському музеї сучасного мистецтва, де він поєднав роботу для душі, працюючи у відділі едукації. Поціновувач мистецтва водночас має на меті привернути увагу громадськості до соціальних проблем. Зокрема, ініціює зустрічі для людей, котрі переживають кризу безхатченків тощо. У клубах, створених при музеї, гуртуються молоді люди, які здатні творчо мислити та активно діяти. Отже для колективу і настав той зірковий час, коли вони заявлять усьому світові, що українці — це не лише про поганий настрій та відчай пережиті під час війни. Натхненний улюбленою справою камінь-каширець демонструє з колегами свій талант декламатора української поезії тепер далеко за межами Польщі.
— Ми хотіли показати свою незламність, згуртованість проти ворога та віру у перемогу понад усе, — описує діяльність свого дітища, яке виконує місію популяризації української культури в різноманітних країнах світу, Тарас Гембік. — Тим самим реалізовували нашу найбільшу мрію — усіма силами пришвидшити перемогу у війні. Ми пояснювали людям, хто такі українці і чому росіяни пішли проти нас зі зброєю. Проводили акції із засудження російської агресії. Із просвітницьким та волонтерським меседжами побували взимку в Японії. Там наші доброчинні наміри підтримали посли Польщі та України. Відвідали столицю Великобританії, міста Чехії, Швейцарії, Німеччини. Організовували літературні зустрічі в Австрійському Відні, читали поезію Шевченка, Костенко, Сосюри для поціновувачів українського слова в Греції тощо. Усі зібрані кошти були направлені на потреби армії та постраждалим від війни, — констатував земляк.
Тримають Україну в інформаційному фокусі
Товариство друзів Музею сучасного мистецтва у Варшаві у співпраці із кризовим центром солідарності та підтримки під час війни в Україні (нині функціонує як відкритий багатомовний і багатокультурний громадський центр) «Соняшник» продовжує збирати допомогу для України.
Волонтери організовують майстер-класи, освітні заходи, зустрічі з митцями та активістами для українських дітей у Варшаві. На таких зібраннях присутні діляться історіями, досвідом та певними навичками. Разом чекають кращих часів, підтримують один одного та шукають відповіді на питання про роль інституцій мистецтва під час війни. Товариства й надалі залишаються на зв’язку з волонтерами зі Служби Безпеки і 
Територіальної оборони України, які від імені конкретних лікувальних закладів надають актуальні списки потреб у вигляді медикаментів, медичного обладнання, необхідних для порятунку життів. Працюють над тим, щоб базова діяльність фондів, покликана поліпшувати здоров’я і освіту українців, поєдналась з інтеграційною діяльністю та подальшою підтримкою біженців. А зацікавлених українською культурою запрошують на вечори української музики та національної кухні у творчому об’єднанні «Галас», що також знаходиться у Варшаві.
Леся МІНІБАЄВА.
