Перша світова, котру історіографи ще називають Великою війною, ще довго буде нагадувати про себе у нашому краї страшними знахідками — боєприпасами, які через століття не втратили своєї вбивчої сили, та невідомими солдатськими похованнями. Так судилось, що береги річки Стохід, яка протікає нашим районом, були одним із головних театрів воєнних дій в роки цієї кривавої бойні, яку розв’язали за світове панування тогочасні імперії.
Фронт на Стоході стояв кілька років. За контроль над його берегами поклали свої голови десятки тисяч солдатів і офіцерів армій обох супротивників. Саме цим напрямком намагалися продовжити наступ російські війська армії генерала Брусилова, форсувавши заплаву річки. Саме тут німецькі підрозділи генерала Лінзінгена завдали потужного контрудару у відповідь, застосувавши навіть смертоносний газ. Тому буквально кожен метр берегової смуги цієї водної артерії, особливо поблизу сіл Тоболи, Рудка-Червинська, Оленине, Нові Чевища, Стобихва, Житнівка щедро скроплений кров’ю та всіяний металом.
У долині Стоходу можна виявити залишки окопів. I, дивна річ, у лісах i чагарниках уздовж цієї річки на десятки кілометрів тягнуться напiврозваленi укріплення австро-нiмцiв, іноді цілі форти із залишками окопів, шляхів сполучення, слідами вузькоколійок. В Першу світову німці підвозили ними боєприпаси на передову. Про жорстоку січ тієї війни нагадують ще дзоти та бетонні протиартилерійські укриття, метрові стіни яких не в змозі зруйнувати навіть час.
У лісах і селах ще не стерлися з лиця братські кладовища загиблих. Нещодавно на своїй сторінці у мережі “Фейсбук” директор Державного підприємства “Волинські старожитності” Олексій Златогорський оприлюднив інформацію, що поблизу села Рудка-Червинська волинські дослідники та археологи виявили масштабне військове поховання часів Першої світової війни. За його відомостями, у цих братських могилах лежать останки близько тисячі загиблих періоду функціонування так званого Червищанського плацдарму. А загалом, в цей період, стверджує Олексій Златогорський, лише з російської сторони тут загинуло більше 10 тис. чоловік.
На військовому цвинтарі Рудки- Червинської учасники міжнародної наукової конференції “Перша світова війна на Волині” відкрили пам’ятний хрест воїнам Першої світової. Як розповів керуючий справами районної ради Валерій Хитрик, у заході також взяли участь представники районної влади — голова райради Віктор Сус, заступник голови райдержадміністрації Інна Бігун, духовенство найчисленніших конфесій Камінь-Каширського та Менивицького районів.
Загалом же таких братських кладовищ в районі налічується щонайменше дев’ять. Адже саме така їхня кількість нанесена на топографічні карти 30-х років минулого століття. Більшість цвинтарів були благоустроєні вже далеко після завершення Першої світової війни. А скільки тут полягло вояків тогочасних світових імперій? Одному Богу відомо. Адже лише біля Стобихви кубанський козачий кінний загін шаблями порубав два коронних полки інженерних військ із Баварії. У своїх спогадах стобихвівці розповідають, що після бою земля в довколишніх лісах була буквально встелена людськими тілами. Та так, що солдат лежав на солдатові. Хоронили вбитих в одній братській могилі місцеві жінки із довколишніх сіл.
Щодо битви за Червищанський плацдарм, про яку згадує Олексій Златогорський, то її хід детально у своїй монографії описав російський офіцер, в подальшій військовій кар’єрі генерал Олександр Де-Лазарі. Він пише, що вона завершилася для росіян страшною трагедією. Через те, що повінь затопила всі переправи через Стохід, російські солдати лишилися відірваними від основних своїх сил. Саме цим і скористалися їх супротивники. 3 квітня 1917 року на цій ділянці фронту австро-угорці та німці застосували отруйний газ, важку артилерію, дирижаблі, літаки та контратакували росіян, перетворивши цей плацдарм на своєрідний “котел смерті”. Лише за один день бою до полону потрапило більше 10 тисяч солдатів і 150 офіцерів російської армії. Скільки було вбитих з обох сторін — немає згадки в жодному історичному джерелі.
Олесь Федорович,
село Рудка-Червинська.
