Так коментують українці виступи Василя Палюха із села Сошичне у суперфіналі «Голосу країни-12».
Василь увійшов до четвірки найсильніших вокалістів цього сезону. На ютуб-каналі шоу під відео сошичненця сотні людей висловили своє захоплення його голосом та манерою виконання. Їм також імпонує простота й скромність хлопця. «Це точно Божа людина, з Божим голосом!», «Вибачте, але Вася Палюх таки був найкращим у суперфіналі», «Де цей скарб так довго був??? Цей голос – голос світу!», – пишуть користувачі під відеоматеріалами.
Нагадаємо, останній та єдиний прямий ефір шоу відбувся 20 листопада. Тоді біля телевізорів із мобільними телефонами в руках заклякли тисячі волинян, а жителі Камінь-Каширщини придумували різні лайфхаки, аби навіть у разі відсутності світла таки подивитися виступ земляка й вчасно проголосувати за нього.
Спочатку Василь Палюх виконав «Пісню про пісню» Тараса Петриненка. Зірковий наставник – артист і продюсер Потап – був настільки розчулений, що не зміг стримати сліз.
«Що тут скажеш, я розплакався. Лише пісня нас вилікує. Я знаю, скільки ти робиш для України, але найголовніше, що ти тут і ти лікуєш наші душі і серця. Дякую тобі за це», – прокоментував виступ свого підопічного тренер.
Тож у першому етапі хлопець отримав найбільший відсоток голосів (як від наставника, так і від глядачів) у команді Потапа й вийшов до останнього вокального раунду – із 16 фіналістів потрапив у четвірку кращих виконаців країни.
Для цього виступу, між іншим, його одягнули у вишиванку, яка є прототипом до тієї, у котрій він все своє дитинство гастролював фестивалями по Україні. Сорочку дошивали уже у день ефіру перед концертом.
Символічним було й те, що другу конкурсну пісню «Любіть Україну» (на слова Володимира Сосюри) Василь заспівав на музику свого вчителя, з-під крила якого починав свій творчий шлях, — художнього керівника Волинської філармонії Георгія Максименка.
«З переліку усіх запропонованих мною пісень, саме ця – безперечно повинна була прозвучати. Радий, що наставник підтримав мене. Адже це своєрідний ліричний Гімн нашої країни: геніальні потужні слова, як ніколи актуальні сьогодні, підсилені такою ж геніальною музикою. У класичному варіанті цю пісню на великій столичній сцені виконували всього тричі до мене, востаннє у 2003 році. Моя версія твору прозвучала в обробці продюсерів, тому вона має свої особливості, – пояснює журналістам «Полісся» ще під враженнями від фіналу Василь. – Я не планував компенсувати якісь свої недоліки чи підсилити свої переваги хором, беквокалістами, симфонічним оркестром або якимись спецефектами. У мене не було мети здатися кращим за когось чи грати якусь чужу роль. Я просто хотів вийти і щиро заспівати насамперед для своїх краян, батьків, педагогів, наставників, показати, що усі їхні зусилля, вкладені свого часу в мене, дали таки плоди. Бо саме вони завше були моєю рушійною силою та опорою. Я прагнув торкнутися серця кожного українця важливими нині підтекстами й підтримати у ці нелегкі часи наш народ піснею. Бо вона – невід’ємна частина української душі. Вірю, що Бог підтримує Україну й вона переможе. Адже добро завжди перемагає».
Хоча, звісно, хлопець не заперечує, що завжди вірив і у те, що дійде до фіналу, і як і кожен учасник, не проти був би і перемогти. Адже він загартований багаторічним досвідом участі в багатьох всеукраїнських та міжнародних конкурсах, у дитинстві також був солістом Волинського хору, а в юності – солістом Академічного ансамблю пісні і танцю Державної прикордонної служби України. Змалечку двічі на тиждень він без супроводу добирався за 120 км до обласного центру, щоб навчатися музичному та співочому мистецтву.
Переможницю «Голосу країни-12» назвали одразу після завершення голосування, без перерв та інтриг. Нею стала фольклористка й представниця команди «Другого шансу» Марія Квітка. Однак конкретних результатів голосування і їх відсотковий розподіл між учасниками так і не озвучили. Тож достеменно невідомо, як саме глядачі оцінили виконавців.
«Це шоу! Тому, вважаю, що тих, хто програв, тут навіть не може бути. Це все фарт, обсяг групи підтримки, гра режисури й образів тощо. Цього разу так склалися обставини, люди так проголосували. Хоча особисто я, чесно кажучи, вболівав за душевного виконавця Давида Маскиса, який на початку повномасштабного вторгнення добровольцем вступив до лав ЗСУ. Це було б найлогічніше завершення сезону. Адже він не просто хороший проникливий виконавець. За його перемогу б щиро пораділи всі, бо він уособлює усіх тих чоловіків та жінок, які, пожертвувавши особистими планами й мріями, ризикуючи здоров’ям та життям, стали на захист кожного з нас, на захист нашої Батьківщини. Саме завдяки їм цей проєкт взагалі відбувся», – підсумовує Василь Палюх.
Наразі шлях, розпочатий на шоу, переходить для юнака у нову кар’єрну стежину. Телепроєкт дав йому безліч знайомств серед професіоналів сцени, продюсерів, телевізійників, він підтримує товариські відносини із тренером Потапом. Тож після «Голосу країни» для Василя розпочинається новий етап творчості, про який, каже співрозмовник, розповідати поки що зарано. Але з часом, натякає, таки буде про що розказати. Головне — здобути основну нашу Перемогу!
Іванна ГАЙДУЧИК.
