Вкотре злива скорботних сліз накрила Камінь-Каширський… Знову на все місто лунало «Плине кача…», знову камінь-каширці навколішки віддавали останню шану своєму полеглому воїнові-землякові. У бою з окупантами на Донеччині загинув Деркач Андрій Іванович.
Народився Андрій Деркач у селі Краснилівка, однак сімейне гніздечко звив і проживав у Камені-Каширському. Вся округа знала його як хорошого сім’янина та господаря, доброго батька та люблячого чоловіка. Разом із дружиною Оксаною виховали трійко чудових дітей, здібних до науки. 
Поволі облагороджували придбане колись в райцентрі обійстя, створювали свій затишний куточок. Однак у їхні далекоглядні плани втрутилася війна. Як тільки всією Україною пролунали перші ракетні вибухи, чоловік став на захист Батьківщини. Був мобілізований вже 25 лютого, а з травня вирушив у лавах 14-ої бригади у саме пекло бойових дій. Щоразу, як тільки не вдавалося зв’язатися з бійцем, душі його рідних полонила тривога. 
А горезвісного 13-го серпня його життєва свіча погасла назавжди, без шансу на надію почути його голос знову й обійняти на порозі рідної хати живим… Військовослужбовець загинув у районі міста Соледар, що на Донеччині. У вересні йому мало б виповнитись 44 роки…
Траурний кортеж 16 серпня уквітчаним коридором Слави, окрім райцентру, тисячі людей зустріли також у Раків Лісі, Бузаках та Краснилівці. Пронизливий сигнал повітряної тривоги, що пролунав під час траурної процесії, вкотре нагадав: війна триває всюди й жорстоко відбирає у нас найцінніше – людське життя…
Поховали Героя з усіма почестями на малій батьківщині – у селі Краснилівка.
Іванна ГАЙДУЧИК.
